Боже Милосердя — католицький культ служіння, започаткований святою Марією Фаустиною Ковальською, відомою як апостол милосердя.

Суть культу Божого милосердя полягає у християнській довірі до Господа Бога і діяльній любові до ближніх. Христос прагне, щоб його шанувальники виконали протягом дня хоча б один акт любові ближнього.

Фаустина Ковальська мала кілька видінь, в яких до неї зверталися Ісус Христос і Діва Марія, про що вона розповіла в книзі Щоденник: Боже милосердя в моїй душі.

Важливим елементом служіння є поклоніння образу Божого милосердя в Неділю божого милосердя, через тиждень після Великодня.

Служіння дотримуються понад 100 млн католиків у світі. Воно визнане також Універсальною англіканською церквою.

Іван Павло ІІ як апостол милосердя
Папа римський Іван Павло ІІ, подібно, як і сестра Ковальська Фаустина, став у свій час апостолом Божого Милосердя і який у 2002 році у Кракові-Лаґевніках сказав: «Поза Божим Милосердям немає ніякого іншого джерела надії для людських істот».

Це свято є днем особливого величання Милосердного Бога а також і часом особливих ласк для усіх людей.

Величність цього свята випливає з незвичайних обітниць, які Господь Ісус зробив. «Хто в цей день приступить до Джерела Життя, — сказав Христос, — той отримає цілковите відпущення (Щ. 300). У цей день відкрита глибина Мого Милосердя, виливаю ціле море милостей на душі, які наблизяться до джерела Мого Милосердя; (…) хай не боїться наблизитися до Мене жодна душа, навіть якщо її гріхи були як пурпур» (Щ. 699).

Щоб отримати користь для наших душ, потрібно мати довір'я до Божої доброти та дієвої любові ближнього, а також бути в стані освячуючої ласки (без тяжкого гріха) й гідно прийняти святе Причастя. «Не знайде жодна душа виправдання, — пояснив Ісус, — доки не звернеться з довірою до Мого Милосердя, і тому перша неділя після Великодня повинна бути святом милосердя, а священики повинні у цей день говорити душам про це велике і незглибиме Моє Милосердя» (Щ. 570).

Івана Павла ІІ називають «Папою Милосердя» не лише тому, що він канонізував Сестру Фаустину Ковальську, але й написав енцикліку «Бог, багатий милосердям» та встановив свято Божого Милосердя. Також і в енцикліках Папи Венедикта XVI — «Бог є Любов» та «Надією спасенні» — багато говориться про Милосердя Боже.

Все що ми робимо і що може мати відношення до милосердя, ми його чинимо на зразок милосердя, яке Бог має до нас і відносно чого дав нам чітку вказівку: «Будьте милосердні як і Отець ваш Милосердний» (Лк. 6:36). Таїнство Божого Милосердя є для кожної людини загадкою. Ісус нам показав Милосердя Отця: «Бог так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним — світ спасти» (Ів. 3:16-17). Христос об'являв безконечне Милосердя і любов Бога Отця, головно у притчах про Заблукану вівцю та Доброго Пастиря, про Блудного Сина і Милосердного Батька, у якій Ісус виразно об'явив тайну Божого Милосердя, що невгасно горить у Серці Отця Небесного.

Серед блаженств Христос наголошує: «Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя» (Мт. 5:7). А остаточний його висновок такий: «Будьте милосердні, як і Отець ваш Милосердний» (Лк. 6:36). Пише свята Ковальська Фаустина: «Душі, які поширюють Моє Милосердя, оберігатиму їх протягом усього життя, як ніжна мати своє немовля, а в годину смерті не буду для них Суддею, а милосердним Спасителем» (Щ. 1075).