Роздуми над Словом Божим на ІІ неділю Адвенту

Літургія Слова в другу неділю Адвенту звертає нашу увагу на головний аспект цього літургійного періоду — очікування. Ізраїльський народ чекає на визволення: пророк Ісая говорить до ізраїльтян, які живуть у Вавилонії, і пророкує щастя, добробут, відновлення. Слова старозавітного пророка повторює Євангеліє: очікування поновлюється за часів Йоана Хрестителя. Цей пророк межі двох Завітів взиває до зміни життя та очікування на прихід Сильнішого, який охрестить людей не водою, а Святим Духом. Друге ж читання говорить про очікування «дня Господнього», коли Христос знову з’явиться на цій землі, аби судити людство та щоб настали нові небеса й нова земля.

Очікування це певне напруження, неспокій, приготування. Це також і некомфортність, незручність, неприємність. Євреї за довгі десятиліття життя у вигнанні звикли до нової землі та нових порядків. Навіщо ворушити старе, йти кудись у невідоме, щось змінювати? Голос якогось Йоана, в дивному одязі, теж викликав неспокій: хто він? навіщо це проповідує? Та й сьогодні — яке таке друге об’явлення? який такий другий прихід Ісуса? Стільки століть чекали — і нічого, то невже зараз, за мого життя, це станеться?

А якщо?…