Роздуми над Словом Божим на середу ХХ Звичайного тижня, рік І

Для початку пропоную розібратись: хто ж той Господар?.. І що то за Виноградник?.. Що за динарій?… І як ця притча стосується тебе і мене.

Якщо спробувати поглянути, що «Господар» це Бог, який виходить із натхненням привести мене у «виноградник» — тобто Боже Слово, а ті, кого Він хоче привести, це кожна людина (тобто я і ти). Тоді стає вже цікавіше й ближче до твого й мого життя.

Зверни увагу: скільки разів Господар робить спроби відшукати? Один раз? Двічі? Аж п’ять разів. Ось такий наш Бог невпинний. Він прагне, аби ти і я отримали «свій» динарій. Тобто аби ми вже сьогодні увішли й перебували з Ним через Боже Слово. Для мене й тебе це просто читання, це також праця, адже часто, аби зрозуміти той чи той уривок, потрібно часу і зусиль. Ось та праця, яку ти і я «робимо». А хоча, якщо чесно собі зізнатись, без Його натхнення навряд чи я написала б ці роздуми, а ти — дійшов би з усього простору інтернету аж до цієї сторінки. Навіть тут Бог «працює» за нас! Усе, що тобі й мені достатньо, це не відкидати Його натхнення. Які? «Може, почитати Боже Слово на сьогодні?» або: «Може, помолитися?»…

Впізнаєш ці думки? Це саме ті моменти, коли Бог, подібно як той Господар, виходить і раненько, й удень, і пізно ввечері. Це ті моменти, коли я встаю вранці, або, може, коли йду на роботу, або гуляю містом, або пізно ввечері втихомирююся після дня праці… В кожного своя година, коли він потрапляє до цього Виноградника. Й лише від тебе та мене залежить, о котрій годині туди потраплю. Й жодного разу Господар на докоряв. Навіть тим, які напевно чули, як Він кликав інших за дня.

Якщо ти «сова», тобто той, що перш ніж лягти спати, «вийшов на ніч полювати» й прочитати ці роздуми, то не картай себе, а радій, що все ж таки отримав свій динарій (Боже Слово та роздуми). І цей динарій ще більше спонукає тебе пригадати моменти, як Бог кликав тебе протягом дня. Й не для того, аби докорити. Ні. Аби пригадати, скільки разів Він прагнув зустрітись з тобою. А це означає що ти для Нього дуже важливий. І ось нарешті ваші серця поруч. Бо хоч ти не бачиш Його, то вже перебуваєш у Його присутності. Адже Він є СЛОВО (Йн 1, 1).

А якщо ти «жайвір»… Уже раненько ти прочитав Слово та роздуми й тішишся, який ти молодець. Та будь обережний, аби не стати як ті робітники, що дорікали потім Господарю, ніби Він не оцінив їхньої праці. Бо ти вже зранку отримав «свій динарій». І від тебе залежить, як ти проведеш цей день. Або закриєшся у «хатинці жалощів до себе» й будеш повторювати: «ніхто мене не любить, ніхто не приголубить…»

А може, подякуєш за той скарб, який по-новому показав цей звичний уривок із Біблії. Навіть запрагнеш поділитися «своїм» динарієм. Або хоч би коротко помолишся за заклопотаних, аби й вони врешті-решт потрапили сьогодні до Божого виноградника, хоча і перед тим, як лягти спати. І на собі пізнаєш, що «більше щастя — давати, ніж брати» (Діян 20, 33).

Джерело: CREDO