Роздуми над Словом Божим на п’ятницю XV Звичайного тижня, рік ІІ
Бог посилає свого пророка — Ісаю, аби приготувати царя Юдеї Єзекію до смерті. «Так говорить Господь: упорядкуй твій дім, бо вмреш, не будеш жити» (Іс 38, 1). Цар молиться, й ось Господь ще раз присилає свого пророка: «Піди і промов до Єзекії: так говорить Господь, Бог твого батька Давида — почув я твою молитву, побачив твої сльози і ось додам тобі віку п’ятнадцять років» (Іс 38, 5). Перше пророцтво не означало смертного вироку для царя: як кожне пророцтво, воно було тільки запрошенням до інтенсивної, довірливої молитви, яка й була вислухана. Знаком, який підтвердив зцілення царя, є наступне чудо — відступлення часу на сонячному годиннику: «Я заверну тінь на сонячному годиннику, що спустилася додолу на годиннику Ахаза. І повернулося сонце на десять ступнів, що їх уже було пройшло» (Іс 38, 8).
Коли фарисеї звинувачують учнів Ісуса у порушенні приписів шабату, Ісус говорить їм про Давида, який був голодний і їв хліби принесення з дому Божого, до чого не мав права, і аргументує: «Якби ви зрозуміли, що значить: я милосердя хочу, а не жертви, — ви б безвинних не осудили» (Мт 12, 7). Милосердя щодо голодної людини було важливішим за припис. У паралельному тексті Євангелія від Марка записано такі слова Господа Ісуса: «Суботу установлено для людини, а не людину для суботи» (Мк 2, 27). Принцип цей дуже простий, а для фарисеїв він був спокусою.
|