Четвер, 28.03.2024, 12:23


Вітаю Вас Гість | RSS
[ Головна ] [ ] [ Реєстрація ] [ Вхід ]


Меню сайту


Настоятель Римо-католицької парафії св. Валентина в м.Калуш

Оголошення



   Святий
       Іван Павло II,
 Кароль Юзеф Войтила (1920–2005)
— 264 Папа Римський.

Останні слова Івана
Павла ІІ.:

" Не бійтеся!
Це час сприятливий, час надії та відваги".
 "Дозвольте мені вирушити до дому батька".




Шановні відвідувачі,просимо реєструватися на сайті.
Зареєстровані користувачі мають доступ до всіх сторінок сайту.
УВАГА!!!
"Радіо Марія" можна слухати на сторінці "Радіо Ватикан"



Міні-чат
200



Головна » 2014 » Серпень » 4 » Буря від Господа
23:57
Буря від Господа

Роздуми над Словом Божим на понеділок XVIIІ Звичайного тижня, рік ІІ

Мт 14, 22-36

Зазвичай, читаючи цей уривок, звертаємо увагу на Петра, котрий спершу випробовує Ісуса й бажає піти до Нього водою, але лякається сильного вітру й починає потопати. Йому вистачило лише відвернути свій погляд від Ісуса й зосередитись на вітрові, щоб утратити віру. На основі цього слова можу перевірити й своє серце: чи часом причина втрати моєї віри не полягає у тому, що я перестаю дивитися у молитві на Господа, а більше зосереджуюсь на інших речах? Така точка зору допомагає зрозуміти, чому Ісус, пройшовши чималу відстань у тій самій бурі, не потонув. Перед тим, як пуститися в таку путь Він зійшов на гору. Навіщо? «І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті» (Мт 14, 23). Ось де розпочалась Його подорож морем.

Звернімо увагу на те, в яких обставинах відбувається описана подія. «Як звечоріло, він був там сам один. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний» (Мт 14, 23б-24). Буря на Галилейському морі – це досить звичайне явище. Адже й досі на цьому озері бувають несподівані та дуже сильні бурі, особливо небезпечні під кінець дня, тому рибалки остерігаються плавати в другу половину дня. Звичайно, про це знали й апостоли, частина з яких за фахом були рибалками. Чому ж вони вирушають у таку небезпечну подорож? Господь їх до цього спонукав: «І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ» (Мт 14, 22).Спонукав їх відплисти ввечері. Сам пішов на гору. Й залишив їх самих на морі під час бурі. Якщо поглянути на цей контекст з духовної точки зору, то можемо побачити власне життя. Чи не буває так, що я не тільки нарікаю на те, що Господь не допомагає мені у важкій бурі мого життя, а ще й підозрюю Його в тому, що це Він до цієї бурі мене довів? Тоді зазвичай кричу: «Господи, за що?». Однак, з’являється ще одна можливість запитати: «Навіщо?».

Навіщо ця ситуація була потрібна апостолам? Навіщо вона була потрібна Петрові? Якщо так поставити запитання, то можна знайти чимало причин, до того ж позитивних. Зупинимося лише на одній. Коли Ісус підходить до човна, то заспокоює учнів словами (зверніть увагу, спершу говорить до них, не промовляє до бурі): «Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» (Мт 14, 27б). Якщо перекласти більш дослівно з оригіналу: «Відваги, Я є; не бійтеся». Він показує апостолам свою присутність. Не зважаючи на силу вітру, висоту хвиль, страх у серці й взагалі всю безнадійність ситуації, Господь є в ній з тобою. Він тебе не покинув. Він Той, Хто є. Він там, де ти є. Тому відваги! Не бійся! Лише слухай Його!

«Озвавсь Господь із бурі … і мовив…» (Іов 38, 1).

Переглядів: 537 | Додав: Крок69 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук




Форма входу


Календар

Архів записів

Друзі сайту






























Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2024      Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz