Роздуми над Словом Божим на середу ХVIІІ звичайного тижня

Ми звикли до того, що Бог поруч із нами, що Він ніколи від нас не відступить. І це правда. Проте спробуйте уявити себе на місці жінки, яка бачить як Той, у Кому вона покладала всю надію, проходить повз неї. Більше того: Ісус проходить, навіть не кажучи жодного слова. Що вона мала відчувати, кричачи услід надії, яка віддаляється?

Чи не виникало у вашому житті таких ситуацій, коли вам здавалося, ніби ви кричите навздогін Богу, а Він вас не чує? Молишся у певному намірі декілька днів, місяців, років, але нічого не змінюється. Все залишається на своїх місцях. Можливо, ви зупинились на першому етапі молитви жінки-ханаанки?

«Господи, Сину Давидів, помилуй мене, бо мою доньку тяжко мучить біс!» 

Є одна проблема в нашому житті — як звичайному, так і духовному: «страх називати речі своїми іменами». Бо на рівні підсвідомості ми боїмося почути й пізнати правду. Тому воліємо або мовчати, або підбирати вишукані фрази-форми-моделі-звороти, аби тільки вголос не вимовити слів правди.

Помилуй мене, бо доньку мучить біс — зразок широковживаної всіма нами напівправди. Адже визнаємо, що маємо проблему, проте перекладаємо вину на інших. Більше того: звинувативши когось іншого, любимо «вибілювати» себе, бо тепер проблема полягає не в нас і не в нашому стані, а в комусь іншому; хтось інший винний за те, що ми зараз знаходимося там, де знаходимось, і відчуваємо те, що відчуваємо. Хтось інший, але не я.

Внаслідок нашої напівправди, недомовленості та процесу «самоочищення» страждаємо ми самі (бо живемо у світі самотужки створеної брехні) й страждають ті, хто знаходиться поруч із нами — адже щойно ханаанка визнала, що саме вона потребує зцілення, то в той же час її донька отримала зцілення.

«Господи, допоможи мені!»

Другий етап молитви жінки — визнання правди, що саме вона потребує допомоги. Етап називання речей своїми іменами. Правда, до того, як жінка це визнала, їй треба було пройти шлях смирення, бо читаємо, що підійшла і вклонилася. Стаємо здатні визнати правду лише тоді, коли наближаємось до Бога. Знаходячись десь на віддалі від Нього, живемо у світі зручної брехні.

…Коли Бог проходить повз нас, час відважитись на правду.

Джерело: CREDO