Роздуми над Словом Божим на 9 січня

Ми настільки звикли зустрічати Ісуса на молитві, аж нас уже не дивує той факт, що Ісус, сам будучи Богом, годинами молився до свого Отця. А варто задуматися. Бо коли для Нього молитва була такою важливою,то  наскільки вона має бути важливою для нас?

Після покірної молитви Ісус чинить чудо. І то неабияке диво — бо ходіння по воді показує Його владу над стихіями, чинить Його рівним Отцеві, який під час творіння Всесвіту їх створив і приборкав, а під час виходу Синів Ізраїля з Єгипту розділив перед ними море.

Чому Ісус хотів минути учнів? На цьому факті наголошує Євангеліє. Чи Йому все одно? Мені здається, тому, що учні не молилися про допомогу згори. Може, занадто зосередились на тому, щоб самотужки подолати проблему. А факт що вони ще й злякались, коли сам Ісус до них наблизився, тільки ще раз підтверджує, що вони не чекали ні на яку допомогу.

Можна лише гадати: скільки разів Ісус залишив нас, із нашими проблемами, бо ми до Нього не молилися?