Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, – сила Божа.

(І Кор.1.17).

Часто чуємо, що однією з причин відхилення різноманітних християнських динамінацій від Церкви служить почитання нею хреста Господнього, ікон і образів – священних і дорогих для нас речей, котрі наочно зображають Божественний лик Господа нашого Ісуса Христа і найважливіші події Його земного життя. Прикро чути такі закиди з уст людей, котрі називають себе християнами.

Як можна називатись християнином, хвалитись любов’ю до Розп’ятого і в той самий час відкидати образ Розп’ятого і хрест? Чи можна когось любити всією душею і серцем і в той самий час з огидою відвертатись від того предмету, який живо нагадує нам про ту особу?

Хрест – знамення перемоги Христа над дияволом

Свята Церква має багато спонук для шанування хреста. Хрест Христовий – знаряддя нашого спасіння. На ньому Господь Спаситель примирив людей з Отцем Небесним. Хрест – знамення перемоги Христа над дияволом. Врешті решт, це – жертовник всесвітньої Голготської жертви.

Відкриймо Слово Боже – Біблію, і переконаймося в цьому: «Бо Він [Христос] – наш мир, Він, що зробив із двох одне, зруйнувавши стіну, яка була перегородою, тобто ворожнечу, – Своїм тілом, скасував закон заповідей у Своїх рішеннях, на те, щоб із двох зробити в Собі одну нову людину, вчинивши мир між нами, і щоб примирити їх обох в одному тілі з Богом через хрест, убивши ворожнечу в ньому» (Еф. 1:14-16). Тут святий апостол Павло вияснює нам, що Син Божий, зійшовши з неба для спасіння світу, з ворожих один до одного народів (юдеїв та поган), склав «одне тіло», а Закон (Закон Мойсея), що стояв між ними перешкодою, вдосконалив і примирив людей і між собою, і з Богом. Але ж яким шляхом Ісус Христос здійснив це примирення? Апостол Павло ясно відповідає нам – «через хрест» (Еф. 1:14-16). Хрест, окроплений пречистою кров’ю Спасителя, став для всіх народів знаряддям спасіння і перемоги над дияволом. Про це навчає нас св. ап. Павло в іншому місці Святого Письма: «І вас, що були мертві гріхами… – каже апостол, – Він [Христос] оживив… простивши усі провини. Він знищив розписку, що була проти нас… прибивши [її] до хреста» (Кол.2:13-14). За словами апостола, Христос роздирає, знищує запис наших гріхів і руйнує владу диявола не чимось іншим, як Своїм чесним хрестом.

Старозавітні звичаї і хрест Господній

Не завадить звернути увагу й на старозавітні звичаї. Біблія розповідає про перемогу юнака Давида над ворогами юдейського народу в особі велетня Голіята (див.: І Сам. 17). Сталося так, що меч, котрим Голіят, представник ворожого табору, хотів вбити Давида, був обернений на голову самого Голіята рукою Давида. Цей меч після перемоги зберігався як святиня в храмі Божому – Скинії Завіту (див.: І Сам. 21).

Таку саму дію Божого промислу бачимо і на хресті Господньому: хрестом хотів ворог Бога і людей знищити, й зневажити Сина Божого, але цей самий хрест, за волею Всевишнього, послужив прославі Господа Ісуса (див.: Лк. 24:26; Флп. 2:8-11). Хрест став знаряддям і нашого спасіння (див.: Гал. 3:13; Кол. 1:20). Цим хрестом посоромлений і переможений сам диявол (див.: Йо. 12:31-33; І Кор. 15:55; Кол. 2:14-15).

Старозавітна Церква надавала певну шану знаряддю (мечу) тимчасової перемоги над видимим ворогом лише одного юдейського народу. А якого ж глибокого вшанування заслуговує знаряддя вічної перемоги над споконвічним ворогом цілого людського роду, знаряддя нашого визволення від диявольського рабства і прокляття, знаряддя нашого спасіння і примирення з Богом, знаряддя прослави Христа Спасителя! Відтак розуміємо, що християни, благоговіючи перед пролитою кров’ю Господа Ісуса на хресті й прославляючи Його перемогу над дияволом, повинні належно шанувати і знаряддя цієї перемоги – окроплений спасительною кров’ю хрест, а також шанувати його як славне знамення, яке Христос, Спаситель світу, підняв, щоб усі народи могли ввійти в Його Небесне Царство (див.: Іс. 11:12; Мт. 24:30).

Хрест – жертовник Нового Завіту

Почитання заслуговує хрест Господній ще й тому, що є жертовником Голготської жертви. До воплочення Сина Божого жертовники, з яких стікала кров жертовних тварин, були у пошані юдейського народу. Вони вважалися святими речами і були прообразами хреста – жертовника всесвітньої жертви Христа. Жертовник, як сказав Господь у Святому Письмі (див.: Вих. 30:28-29), був великою святинею, а все, що до нього торкалося, ставало святим. В Новому Завіті перед нами постає новий жертовник – хрест Христовий. З нього стікала кров не тельців, овечок чи інших тварин, а пречиста кров Сина Божого. Таке порівняння жертовників Старого і Нового Завітів ясно показує, як треба шанувати хрест Господній: якщо жертовники, окроплені кров’ю тварин, були шановані у старозавітній Церкві як великі святощі, то тим паче в християнській Церкві святим і достойним пошани є хрест – жертовник, окроплений найсвятішою кров’ю Спасителя; якщо всі, хто торкався старозавітного жертовника, освячувався, то наскільки ж більше освячуються християни, котрі з благоговінням і вірою почитають і цілують хрест Господній – всесвітній жертовник!

Біблія не говорить про хрест без шани

В усіх місцях Святого Письма, де говориться про хрест, вжито шанобливі вислови, водночас не знаходимо жодного виразу, який давав би хоч найменший привід подумати про хрест зневажливо або без шани (див. усі наведені в цій статті цитати з Біблії).

Хто такі – «вороги Христового хреста»?

В Слові Божому ті, хто не дбають про свою віру або є противниками Церкви Христової, називаються ворогами хреста Господнього, і кінець їх – погибель: «Багато ж є тих, що про них я часто говорив вам та й тепер з плачем говорю, які поводяться як вороги Христового хреста. Їхній кінець – погибель» (Флп. 3:18-19).

Чи можна вірувати в Христа без хреста?

Коли чуємо, що можна вірувати в Христа і без хреста, пригадується натовп юдеїв, що оточував Розп’ятого і вигукував: «Зійди з хреста – і ми увіруємо в тебе!» Подібно до тих юдеїв, деякі люди чомусь бажають вірити в Христа, але без Його хреста. А нам залишається покірно погоджуватись зі словами апостола Павла: «Мене ж не доведи, Боже, чимось хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, а я – світові» (Гал.6.14).

І ще одне! Якщо святий апостол так високо шанував хрест Господній, то невже його приклад для нас не важливий, а його слово про хрест не обов’язкове для всіх християн?