П`ятниця, 29.03.2024, 14:31


Вітаю Вас Гість | RSS
[ Головна ] [ ] [ Реєстрація ] [ Вхід ]


Меню сайту


Настоятель Римо-католицької парафії св. Валентина в м.Калуш

Оголошення



   Святий
       Іван Павло II,
 Кароль Юзеф Войтила (1920–2005)
— 264 Папа Римський.

Останні слова Івана
Павла ІІ.:

" Не бійтеся!
Це час сприятливий, час надії та відваги".
 "Дозвольте мені вирушити до дому батька".




Шановні відвідувачі,просимо реєструватися на сайті.
Зареєстровані користувачі мають доступ до всіх сторінок сайту.
УВАГА!!!
"Радіо Марія" можна слухати на сторінці "Радіо Ватикан"



Міні-чат
200



Головна » 2012 » Жовтень » 14 » Чому одні люди вірять, а інші ні?
17:15
Чому одні люди вірять, а інші ні?


Нещодавно Церква увійшла в Рік віри, тому сьогодні хотілося б поговорити саме на тему, яка з ним пов'язана. Дуже часто можна почути думку, що віра - це справа, яка стосується тільки деяких людей - тих, яким "пощастило" її знайти. Ті, хто віри не мають, можуть себе дуже просто виправдати - "але Бог мені її не дав". Чи справді це так?

Відповідь на це питання нам допоможе знайти один з найвидатніших богословів нашого часу Джон Генрі Ньюмен, англіканський священик, який став католиком і помер кардиналом Святої Римської Церкви. Він був оголошений блаженним в 2010 р. під час апостольського візиту до Великобританії Бенедикта XVI. Питанню віри одних і невіри інших, кардинал Ньюмен присвятив одну зі своїх проповідей, виголошених у 1856 р. в Бірмінгемі. На неї ми будемо опиратися в тому, щоб знайти відповідь на питання про причини віри одних і невіри інших.

Ісус говорив: "Якщо не побачите чудес і знаків - не повірите". В іншому місці Святого Письма читаємо: "І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру". Ці слова вказують на те, що відсутність віри - це вина самої людини. В інших випадках Христос говорив: "Жінко, велика твоя віра", "Істинно кажу вам: не знайшов я більшої віри в Ізраїлі". Кардинал Ньюмен пояснює таку особливість у відношенні людей до віри їх бажанням або небажанням відкритості. "Ця ж правда проявляється в прекрасному гімні, який ангели співали в ніч Різдва Христового. "Слава в вишніх Богу, і на землі мир людям доброї волі". Добра воля - означає добру відкритість ", - говорив англійський єрарх.

Але як пов'язані добра воля або відкритість з вірою? Для цього запитаємо: що є головним провідником людської душі? Це світло совісті, правдиве світло, як каже євангелист, яке просвічує кожну людину, що приходить в цей світ.
Кожна людина, має у своєму серці імператив. Це не просте почуття, думка або спосіб бачення речей. Це закон, авторитетний голос, який говорить робити одне і не робити іншого. Людина не владна над цим голосом, вона його не створила і не може його знищити. Може його заглушити, але не може звільнитися від нього. Людина може не підкорятися йому, заперечувати, відкидати, але голос все одно залишиться. Чим більше ми цей голос слухаємо і йдемо за ним, тим більше ми від нього навчаємося. З часом його вказівки стають все більш зрозумілими, його навчання більш широким, принципи більш строгими.

З іншого боку, кардинал Ньюмен пропонує віруючим познайомитися з ще одним своїм спостереженням. Часто люди зустрічаються з труднощами розрізняти голос совісті від голосу своїх власних бажань і пристрастей. Вони зустрічаються з труднощами відрізнити любов до ближнього від любові до самого себе. Так у людини народжується бажання того, що допоможе сформувати власну совість - бажання авторитетного керівництва, бажання повністю пізнати і жити за Божим Законом, а не усвідомлювати його тільки фрагментарно. Так у людини народжується спрага знати невидимого Господа, який тихо промовляє в серці, і не тільки те, що ми хочемо почути.

Багато людей намагаються не підкорятися совісті, вони б із задоволенням позбулися її, якби це було можливо. Чи відчують вони коли-небудь бажання шукати щось більшого, ніж те, що їх оточує? Чи почнуть вони шукати відкриття з висоти? Це питання. Вони задоволені самими собою, тим станом, в якому перебувають, думають, що щасливі настільки, наскільки в їх ситуації це найбільш можливо. Вони хочуть тільки, щоб їх залишили в спокої. Не потребують священика чи пророка. Живуть за власними правилами і поглядами. Так живуть і так вмирають.

Порівняємо, як реагують дві категорії людей, про яких ми говорили вище, на послання з невидимого світу. Звичайно по різному. Для тих хто шукає, сподівається чи хоча б бажає цієї ласки, добра новина приносить прекрасні плоди. Вона їх схвилює, наповнить радістю. Якщо послання вказує на їх внутрішній пошук, вони починають відчувати його - ставити під сумніви, роздумувати над ним. В іншому випадку, людина, яка не є відкритою на послання, не буде мати до нього жодного інтересу і навіть не буде намагатися отримати більше інформації про нього. Вона залишиться у власному будинку і їй навіть на думку не спаде встати і йти шукати чогось навколо.

У цьому полягає головна відмінність між цими двома категоріями людей: у відповідь на новину про те, що Христос - Спаситель світу, одна стає активною, а інша пасивною. Перша починає шукати правду, інша думає, що правда сама прийде до неї. Перша аналізує те, про що Бог говорив, інша не відчуває ніякої внутрішньої зацікавленості, думає що це не її справа. Вона не піклується про те, щоб найкращим чином задіяти свої знання, не порівнює факти, не збирає аргументів. Вона залишає все так як є, веде себе як суддя, який не шукає істину, тільки критикує, а не починає молитися, щоб бути просвітленою.

Бути готовими вірити означає бути відкритими на пошук. Бути сильними у вірі, означає бути настирливими в цьому пошуку. Ті, кого Ісус хвалив за їх віру, використовували свої очі, розум, продовжували шукати поки не знайшли. Але інші, невіру яких засуджував Христос, чули послання, але дозволили, щоб його зерно впало на узбіччя дороги, на камені, або під терни, які не дали йому прорости.

Таким чином, щоб мати віру, насамперед необхідно думати про неї. Бенедикт XVI говорив: "Ви повинні знати те, у що вірите; повинні знати свою віру з такою досконалістю, з якою програміст знає операційну систему комп'ютера; повинні знати її так, як музикант знає свою партію". З оголошенням Року віри, Церква нам дає прекрасний привід для того, щоб жертвувати свій час і сили на вивчення питань віри, читання Святого Письма, документів Церкви і релігійної літератури, обговорення віри зі своїми братами! Тож скористаємося цією можливістю!

За матеріалами be.radiovaticana.va


"КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"
Переглядів: 584 | Додав: Крок69 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук




Форма входу


Календар
«  Жовтень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Архів записів

Друзі сайту






























Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2024      Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz