У четвер 23 квітня 2015 р. домініканський монастир при санктуарії Матері Божої Святого Розарію і св. Станіслава у Чорткові Тернопільської області було передано у власність Східному вікаріату ордену Братів Проповідників в Україні.

Приміщення перебувало у безоплатному користуванні ченців із 2 серпня 2012 року. Передачу здійснено згідно з розпорядженням виконувача голови Тернопільської облдержадміністрації від 29 січня 2015 року. Монастир є пам’яткою культурної спадщини місцевого значення з охоронним № 1766-М, тому Вікаріат зобов’язано укласти охоронний договір про збереження цієї пам’ятки з департаментом культури, релігій та національностей облдержадміністрації.

За словами заступника Генерального настоятеля вікаріату отця Михайла Романіва OP, домініканці налаштовані розвивати монастир. Тут уже перебувають четверо братів, а монастир працюватиме на потреби міста. Йдеться про те, що частина споруди буде відокремлена для ченців, а в іншій працюватимуть освітні курси й дитсадок.

Із цим храмом, який заснував 1610 року чортківський воєвода Станіслав Гольський, повʼязана трагічна сторінка міської історії. Вночі з 1 на 2 липня 1941 року в монастир прийшла група НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ, рос. НКВД). Чотирьох із домініканців — найстарших і немічних — поплічники радянського терору застрелили просто в ліжках. Іншим чотирьом наказали збирати речі — нібито для депортації в Сибір. Опісля їх привели на берег річки Смотрич (хвилин за 20 від монастиря) і розстріляли там. Уранці городяни знайшли тіла монахів. НКВСники дали дві години на поховання, загрожуючи просто скинути тіла у воду. Тож домініканців закопали там же, на березі, без трун, і лише на 50-річчя звірячого вбивства їх перепоховали у спеціально зведеній каплиці на міському кладовищі.

Спустілий храм комуністи перетворили на склад продтоварів. Аби принизити Церкву, на місці вівтаря зробили туалет. Частина монастиря згоріла, а у вцілілій будівлі відкрили швейну фабрику. Хоча після розпаду СРСР фабрика перестала існувати, приміщення все одно не повертали домініканцям. Воно потроху старіло, аж поки тепер, 2015-го, історичну справедливість відновлено.

Досі брати-домініканці мешкають у Чорткові в окремому двоповерховому затишному будиночку неподалік від костелу. Отримання у власність колишнього монастиря потребує значних фінансових вливань, часу, сил, аби реконструювати велике приміщення і зробити його придатним для життя монахів. «Кров закатованих НКВС отців і братів-домініканців також просить молитовного духу в цих стінах, де вони, будучи ще у цьому світі, молилися. Тож будемо молитися і ми, аби дух благодійницва та жертовності схилив серця спонсорів для відновлення спаплюженої святині», — прокоментували цю новину в соцмережі Фейсбук.

За матеріалами: Львівська архидієцезія РКЦ, Інститут релігійних наук св. Томи Аквінського

Джерело: CREDO