Роздуми над Словом Божим на понеділок XVI Звичайного тижня, рік ІІ

          Ісус однозначно негативно відреагував на прохання книжників і фарисеїв підтвердити свій авторитет знаком, тобто чимось видовищним, чудом. Зі схожим проханням маємо справу і в Мт 16,1-4, коли від Нього вимагають «знаку з неба». Якесь чудо, вчинене Ісусом Христом «на замовлення», зробило б Його вірогідним і полегшило би справу поширення Євангелія. Не буде перебільшенням, якщо, узагальнюючи, скажемо: перед Ісусом постійно стояла спокуса чуда. Адже Він міг запросто навернути натовпи людей одним порухом пальця. Символічно ця спокуса представлена у сцені, коли диявол вивів Ісуса на наріжник храму в Єрусалимі з дивною пропозицією кинутися вниз (пор. Мт 4,5-7). Чи ж вигляд Ісуса, якого ангели, на очах людей (а в храмі й біля нього завжди було повно паломників) спускають із неба, не мав би миттєво надати йому статусу Месії та суттєво спростити його місію?

          Віра має випливати не так зі знаків, як із прийняття щирим серцем слова Євангелія. Єдиним знаком буде знак Йони, тобто тріумфальне воскресіння Христа. Але, крім символу воскресіння, «знак Йони» містить у собі ще інший посил: ніневітяни повірили самому слову пророка, який закликав до навернення і не супроводжував своєї проповіді ніякими чудесами. Так повірили і найближчі учні — апостоли: описи їхнього покликання не пов’язані з чудотворною діяльністю Ісуса. Знаменно, що ті ж найближчі учні запитують Ісуса про знаки (знаки другого Його приходу, пор. Мт 24, 6), — і отримують докладну відповідь! Знак, чудо — це дар з неба віруючій людині, а не засіб, який Бог використовує, щоб завербувати собі вірних.