Роздуми над Словом Божим на суботу ІІІ тижня Великого Посту

У сьогоднішньому тексті описуються певні закони духовного життя, те, чого слід очікувати від життя з Богом. Отже, матимемо певні періоди, коли Він може розривати і вдаряти. Але сам потім буде і загоювати ці рани. Однак чому це Господь зробив це з ізраїльтянами, і до чого закликав пророк Осія? Адже ізраїльський народ формально належав Господу і приносив всепальні жертви — так би мовити, все було канонічно.

І спізнаваймо, намагаймось Господа спізнати — ось головне послання, звернене до Вибраного народу. Слово спізнати (яда) — знати, дізнаватися, пізнавати, дати себе знати, відкритися; бути пізнаним; бути навченим. Чого в моєму духовному житті більше: канонічності чи пізнання Бога? Що я знаю? Про що дізнаюсь? Як пізнаю Його? Чи даю Богові себе пізнати? Чи відкриваю себе Йому? Чи дозволяю Йому вчити мене? Господь зосереджує нашу увагу на дуже важливому аспекті: знання Бога важливіше за виконання ритуальних приписів. Господь хоче, щоб я пізнавав Його, більше ніж моїх жертв, постів та служіння. Господь хоче діалогу зі мною більше ніж моєї канонічності, «відповідності правилам». Хоче бути насамперед другом, із яким буде спілкуватися, мати глибокі стосунки, — більше від будь-чого, що я можу для Нього зробити. Саме це має бути на першому місці. Це як стосунки хлопця з дівчиною. Якщо хлопець тільки приносить подарунки й квіти і майже зовсім не спілкується, не відкривається, не дає себе пізнати і не хоче пізнати особистість дівчини, то рано чи пізно такі подарунки будуть уже нікому не потрібні, а такі хворі стосунки завершаться розривом.

Чи мої стосунки з Богом здорові? Що я маю зробити, щоби зцілити їх зі свого боку?

Джерело: CREDO