Роздуми над Словом Божим на четвер XV звичайного тижня, рік ІІ

Прекрасно каже пророк Ісая: «Душа моя вночі тебе прагне, мій дух шукає тебе ревно, бо коли присуди твої сходять на землю, мешканці світу справедливості вчаться» (Іс 26, 9). Саме такою є внутрішня і зовнішня дорога до Доброго Бога. «О Господи! Ти нам мир даруєш, бо є усі діла наші — ти їх чинив нам» (Іс 26, 12). Внутрішній мир це чудесний дар Бога, а все, що добре у наших учинках, також є чудесним даром Бога!

Прекрасною є віра у воскресіння в пророка Ісаї: «Твої мерці оживуть, їхні трупи встануть. Просніться, веселіться, ви, що лежите в поросі, бо роса в тебе — роса світла, і земля поверне назад тіні» (Іс 26, 19).

Ісус заохочує нас: «Прийдіть до мене всі втомлені та обтяжені, а я облегшу вас» (Мт 11, 28). Він співчуває нам і прагне нам допомогти. «Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим» (Мт 11, 29). Ярмо Ісуса — це Його турбота про спасіння людини, й Він хоче, щоб ми були з Ним у боротьбі за людину. Шляхом цієї боротьби є лагідність і смирення, розуміння, що Бог діє дуже лагідно і поволі. Турбота про людину нагадує садівника, який дбає про свої ніжні рослинки, які повільно розвиваються. Турбота про наповнення людей Святим Духом — це захоплива пригода: «Ярмо бо моє любе і тягар мій солодкий» (Мт 11, 30).