Шанування Тіла і Крові Господніх само по собі є необхідним і належним релігійним актом для християн. Насправді, присутність Господа Ісуса Христа в Його Церкві здійснюється за допомогою Святих Таїнств.
„..Узявши п’ять хлібів та дві риби, Він звернув погляд до неба, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоби поклали перед людьми...”
Нове життя, що зростає в нас, знаходить своє вираження в чотирьох дієсловах, що вживає євангеліст Лука у недільній Євангелії: «узяти, благословити, поламати і дати». Якщо ми благословляємо те, що беремо, то ми, тим самим, визнаємо, що Господь, Джерело всякого дару, послав нам те, що ми отримали. Якщо ж ми отримали цей дар від Бога, то ми можемо розділити його з братами, «ламаючи» і «даруючи» його їм. Ми отримали все і покликані благословляти все, щоб, «ламаючи» отримані дари, їх могли отримати й інші. Отже, ці чотири євхаристійних дієслова представляють собою рушійний початок самого життя, в повному розумінні цього слова.
Євангелист Марко розповідаючи про встановлення святої Євхаристії Ісусом Христом також вживає ці чотири важливі дієслова: „...І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм...”.
Ісус застосовує ці дієслова до хліба. Хліб є плід праці людини, яка вимагає зусилля, добувається у поті чола. Хліб представляє собою все те, чого не має бути позбавлена жодна людина. У нім закладений сенс нашої праці і нашої любові до тих, заради кого ми працюємо. Отже, беручи хліб, Ісус включає в Свою жертву не лише створений світ, але також людську культуру, зі всією її енергією і творчою силою.
Хліб цей - є Тіло Його, що займає найважливіше місце в Евангелії. Це - Тіло Христове, приношуване в дар і, отже, «поламане» заради всіх потребуючих і грішників. Це те саме Тіло Його, за допомогою якого зцілялися розслаблені, сліпі, глухі і німі. Воно є втілення співчуття і милосердя, які стають способом життя і ми покликані харчуватися цим Тілом, щоб набути способу життя Христа.
”...І вони поїли, і наситилися всі...”
У Євангелії від Івана читаємо такі слова: „Я Хліб живий, що сходить з Небес: кожен, хто їсть Хліб цей, житиме довіку; Хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу”.
Його Тіло і Кров то не вигода, не приправа, а обов'язкова підстава для мого життя, більш необхідна, ніж будь-яка інша їжа. Реальність Тіла і Крові Христа - не символ, не знак, не красиві слова чи жести, а реальність Його страшної жертви, як каже св. Павло: "Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п'єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки Він прийде" (1 Кор 11,26).
Кожна Євхаристія є проголошенням Його смерті, нагадуванням страхітливої ціни нашого відкуплення.
"Я воскрешу його останнього дня" (Ів. 6,54), - цими словами Ісус вказує на зв'язок Євхаристії з тайною нашого воскресіння: лише тоді ми уповні побачимо, як кожне св. Причастя нас перемінювало, як "Хліб живий" преображав ціле наше життя, як готував нас до смерті та життя вічного.
|
