Роздуми над Словом Божим на понеділок IV тижня Великого Посту

Сьогодні Йоан порушує питання про два типи віри: перший будується на чудах, провадить лише до віри в існування Бога, в Його силу; другий, складніший, тип будується на вірі в слова Ісуса, веде значно далі, бо дозволяє пізнати, який є Бог і чого від нас очікує. Це питання особливо актуальне для нас, яких 75 років комуністи вчили, що віруючий — це вже той, хто вірить у саме існування Бога… В  християнстві цього замало, це майже ніщо: чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять. Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва? (пор Як 2, 1-20.)

Як знамен та чуд не побачите, не увіруєте! — зі смутком стверджує Ісус на початку цього фрагменту, але водночас цими ж словами Він сигналізує проблему та змушує батька задуматись над нею. Хоча батько занадто зосереджений на переживаннях про життя свого сина, та питання про віру також життєво важливе. Іди, син твій живе! — відпускаючи  батька, Ісус не залишає йому нічого іншого як спробувати довіритись Його словам. І хоч напевно відходив він від Ісуса з великими сумнівами, та зрештою Йоан стверджує, що він дійшов-таки до справжньої віри: і ввірував сам, і ввесь його дім.

Цей фрагмент у Євангелії від Йоана становить собою маленький вступ до важливої частини, в якій Апостол ставить за мету переконати християн у тій істині, що Бог, в Ісусі Христі, не лише дає життя (Іди, син твій живе…), але також що Ісус є хлібом життя (пор. Йн 6), водою життя (пор. Йн 7), світлом життя (пор. Йн 8). А щоб це все реалізувалося в нашому житті, маємо почати вірити в кожне слово Ісуса Христа, не чекаючи на чудеса.