Настоятель Римо-католицької парафії св. Валентина в м.Калуш
Оголошення
Святий Іван Павло II, Кароль Юзеф Войтила (1920–2005) — 264 Папа Римський. Останні слова Івана Павла ІІ.: " Не бійтеся! Це час сприятливий, час надії та відваги". "Дозвольте мені вирушити до дому батька".
Шановні відвідувачі,просимо реєструватися на сайті.Зареєстровані користувачі мають доступ до всіх сторінок сайту. УВАГА!!!"Радіо Марія" можна слухати на сторінці "Радіо Ватикан"
Міні-чат
Головна » 2012 » Липень » 20 » Історія колишньої сектантки. СТБ про небезпечну секту
17:33
Історія колишньої сектантки. СТБ про небезпечну секту
Вони проти всіх, хто не з ними. Настільки, що примушують матір виганяти дітей із хати - якщо не приведе їх до церкви. Останній сюжет Дмитра Литвиненка з циклу про догналитів - про жінку, яка вирвалася із сектантських обіймів.
Отець Орест зазвичай не бере телефона, як дзвонять із незнайомих номерів. Бо його засипають прокльонами. Йому обіцяють хвороби і смерть. Про це пишуть, каже, навіть на дверях квартири. Священик два роки провів із догналитами. Як розвідник.
Орест Вільчинський, священик:
Я вирішив зробити спецоперацію. Війти в середину і пробувати із середини цих людей витягати. Я почав туди їздити, приймати участь в богослужіннях. І тим людям, з якими мав контакт, говорив… Вони одно говорять… Ну, вони страшно забороняють адептам використовувати продукцію певних фірм. А самі відкрито користуються виробами . Тобі не можна, мені можна. У секті досі добрі його знайомці. Які не мають сил вийти. Чому - знає ця жінка. Вона була сектанткою сім років. Просить закрити обличчя. Боїться розправи над рідними. Згадує перші служби. На них їздила за сотню кілометрів.
Жінка:
Поїхала відразу сама, потім дітей… Там можна посміхатися, веселитися, руки підняти, ногами перебирати, можна танцювати… Людям це подобається, розумієте?
Перші дні - атмосфера свята. І заклики вести до найліпшої церкви друзів.
Жінка:
І щоб свіжих приводили. Щоб були люди. І якась свіжа людина зайде - що всі радіють у церкві.
Орест Вільчинський, священик:
Починається все з традиційного англійського терміну «лав бомбінг». Бомбування любов'ю. Вам показують, що вони страшно зацікавлені за вас. Вам показують, що ви прийняті, особа, яка їм потрібна…
З часом, каже жінка, догналити почали будувати храм у її селі.
Жінка:
Треба все до церкви придбати, і то, і то... Давай стягувати всьо, що маєш у хаті. Все віддаєш, і хочуть то діти чи не хочуть - ніхто не питає… «То не можна, мама, ви все б віддали, мама». Я все хотіла віддати, аби там було красиво…
Далі - нове завдання: треба відбити храм у невірної церкви. Греко-католицької. Потім - участь у мітингах. Якраз нині таке збіговисько у Львові.
Догналити вимагають, аби їх офіційно зареєстрували як релігійну громаду і дозволили правити служби у львівських соборах.
Окреме завдання - вербування нових вірян. Жінка й це робила - роздавала перехожим брошури.
А от телебачення, радіо, Інтернет, преса - то гріх для догналитів. Так вчили її та інших вірних. А ось так учення втілювали в життя. На цих кадрах ченці й віряни захоплюють редакцію львівської газети, яка перша про них написала.
Вона все покірно робила, доки їй дали нове завдання. Ввести дітей у церкву.
Жінка:
Прошу помочі, спілкуємося в спільноті, й мене нарадили поступити жорстоко. Вигнати з хати. Настрашити їх…
На те вона не пішла. Троє дітей і рідні змогли вирвати маму із секти. Та їй досі тяжко на серці. Бо догналити майже зламали її особистість своїми ритуалами. Як вони це роблять - на собі відчув отець Орест.
Орест Вільчинський, священик:
Тут маємо точно прописану молитву, яку вони називають бойовою молитвою. Це треба стати рівно, підняти руки догори , голову догори і 15 хвилин кричати якусь молитовну фразу. Такий стан крику приводить людину до некритичного сприйняття дійсності. Після того любе висловлювання ви сприймаєте як своє переконання.
Отцеві Орестові вдалося вирвати з секти 38 догналитів. Каже: аби повернутися до нормального життя, всім урятованим ще до півтора року допомагали близькі, священики та психологи.
