Роздуми над Словом Божим на четвер V тижня Великого посту

Бог об’являється 99-річному Аврамові (його ім’я означає «вивищений отець») і змінює його ім’я на Авраам, тобто «батько багатьох» (народів), і обіцяє йому: «Я зроблю тебе дуже-дуже плодовитим, виведу з тебе народи, навіть царі вийдуть із тебе» (Бут 17, 6).

Ісус обіцяє тим, хто дотримуватиметься Його вчення, що вони не побачать смерті (пор. Йн 8, 51). У вірші Йн 11, 26 пояснено, що це стосується тих, які живуть у Ньому і для Нього, які в Нього вірять з усіх сил. Йн 8, 54 об’являє, бо Бог, Його Отець, оточує Сина славою, тобто що у своїй отцівській любові об’являє в Ісусі і через Ісуса життя величі і прекрасність краси своєї Божественності. Ціле життя Ісуса, а особливо чуда зцілень і звільнення від сатани, об’являють Бога у Його безконечній доброті, показують Його милосердя — тобто об’являють Його славу. Ісус знає свого Отця, і тому може про Нього говорити. Цікаво Він говорить про Авраама, який возрадувався у вічності, аби побачити цей день Ісуса, і та його радісна надія привела його до благодаті бачити Ісуса (пор. Йн 8, 56). Ісус каже про нього такі дивовижні слова: «Перш ніж був Авраам, Я Є» (Йн 8, 58). Ці слова прекрасно показують Ісуса як віковічного Бога, який знає тих, хто перебуває в Небі, знає їхнє життя, їхні радощі, і підтверджує  своє знайомство з ними, яке раніше показав апостолам, розмовляючи з Мойсеєм та Іллєю на горі Преображення. То Він є Словом.