Іван Павло ІІ розглядав гучність нашого віку як заклик викарбовувати наші моменти тишини. Він мав у своєму розкладі дня час, виділений для того, щоб якісно проводити час з Ісусом, в тишині і мовчанні.
Сучасне життя галасливе. Всілякі штучки і прибамбаси, які нібито полегшують наше життя, стають володарями нашого щодення: iPhone, iPod, iPad та інші і-щось множаться як щурі.
Наслідки цього є очевидними серед молоді. Коли я працював з молоддю, я бачив покоління дітей, які мають алергію на тишину. Вони запихають у вуха навушники і поринають у їх власний світ шуму. Інші – залежні від різного типу психологічного шуму, і в них проявляється нервовий тік, коли не можна відправляти текстові повідомлення на території школи.
Іван Павло ІІ розглядав гучність нашого віку як заклик викарбовувати наші моменти тишини. Він підсумував свій погляд на це таким чином:
«Шалена активність сучасного життя зі всіма її задоволеннями незмінно приводить до того, що християнин починає шукати молитовної тишини і споглядання як двох умов та виражень яскравої віри. Коли Бог перестає бути центром людського життя, тоді саме життя стає порожнім і безглуздим. Сам Ісус часто ішов до самотнього місця і там молився. Ісусова молитва є прикладом для нас, особливо тоді, коли нас поглинає напруження і відповідальність щоденного життя» (Іван Павло ІІ, Ecclesia in Oceania, №37).
Іван Павло ІІ говорив з власного досвіду. Маючи сотні зустрічей та безкінечну роботу, він міг легко дозволити діяльності поглинути себе. Але він цього не зробив. Він знав, що без Божої благодаті, весь шум і суєта принесуть мало добрих плодів. Кожного дня він свідомо відділяв частину часу з його графіку для того, щоб якісно провести час з Ісусом, в тишині і мовчанні. Мабуть, і я можу зробити так.
Автор: брат Рендол Майссен,
автор книжки «Жити чудесами: духовні сини Івана Павла Великого».
За матеріалами catholic.org "КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"
|
