Роздуми над Словом Божим на вівторок XIV Звичайного тижня, рік І
Тому Яків назвав це місце Пеніел, бо я, мовляв, бачив Бога віч-на-віч і я живий ще. І сонце йому засяяло, як він пройшов Пеніел, але кульгав на стегно.
Церква продовжує нас годувати добірним зерном із книги Буття, з історії Якова. На цей раз ми маємо справу з переправою через річку Яббок і нічною боротьбою.
Давайте порівняємо з учорашнім читанням. Ці читання розділяє всього один день літургійного календаря — і десятки років життя Якова. І в цьому читанні, і в учорашньому він утікає, втеча відбувається вночі; але тепер утікає зрілий чоловік, а не молодий пройдисвіт, тікає не сам, а з усією своєю родиною, і що важливо — перевівши всю свою родину через річку, залишається на старому березі для боротьби.
Для того, щоби ступити в майбутнє, Якову потрібно поборотися зі своїм минулим. Часто ми мріємо про майбутнє, забуваючи про своє минуле. Мрійництво майбутнім стає радше спробою втекти від минулого, обманути себе, нібито почати все заново, перекресливши все, що було до того; але Якове минуле теж перейшло би річку Яббок і пішло вслід за прийдешнім, якби не мужній вчинок: він свідомо залишається сам-на-сам із цим минулим.
Ми звикли читати цей уривок у сенсі взаємин і Богом, особистої молитви-боротьби, де таємничий «хтось» це ангел від Бога а чи то сам Бог. Це виглядає логічно, адже Яків просить про благословення і обіцяє не відпустити, поки Той «Хтось» не благословить. Але давайте на цей раз подивимося на текст з іншого ракурсу і поставимо собі питання, а чому би янголу чи Богу треба було втікати, бо вже «на світ благословиться», тобто світає. А чи може бути це демон минулого, який тягнеться за Яковом, хоче відібрати чи бодай отруїти майбутнє? Якщо це так, то маємо готовий рецепт для тих, хто «прагне розпочати життя спочатку», «вдивляється в майбутнє»: не тікайте від минулого, повертайтеся до нього, самі-одні, і боріться, поки не воно Вас, а Ви його не відпустите.
Джерело: CREDO
|