Роздуми над Словом Божим на вівторок V тижня Великого Посту

Один скаже: «Боже, страшно помирати!», а інший, навпаки — «Боюся жити…»

Ті, хто бояться жити, зазвичай нічого заздалегідь не планують, не наважуються любити, щось будувати у житті, робити рішучі кроки. Найбільший їхній страх полягає в тому, що вони можуть це все втратити, якщо здобудуть певне задоволення від життя. Продовжують жити у своєму «сірому», часто нещасному, депресивному стані. Бо тут для них комфорт, ніби гірше вже не може бути, тому що немає чого втрачати.

Інша категорія людей — це ті, хто до останнього боротиметься за життя. Вони не бояться жити: навпаки, бояться смерті. Будуть лікуватися, якщо це хвороба, до останнього подиху боротимуться, воюватимуть за можливість жити.

Що насправді об’єднує цих людей?

«Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах».

Невіра в Ісуса, у Бога, у Святого Духа. І ця невіра викликає появу страху, який паралізує, не дозволяє жити в повноті, надії, любові, мирі… бути щасливим.

Боїмося вмирати, бо не знаємо, що чекає поза життям земним. Страшно жити в повноті щастя, радості, бо не пізнав любові Божої в своєму житті, Його милосердя.

«А вони запитали Його: Хто ти? Сказав їм Ісус: Я — Початок, що й кажу вам».

Що цей вираз «Я — Початок» може для нас означати?

По смерті є початок нового життя в Царстві Небесному… Але щоб це пізнати, маємо повірити в Бога, прийти до покаяння. У житті земному, з кожним сходом сонця, з новим днем — початок на нові кроки в майбутнє, до своїх цілей, вражень, подій. Кожен день несе нам щось нове, нічого не повторюється, хоча і здається, що йдеш за прокладеним маршрутом… Довіряючи Богові цей день, уже маєш свободу від страху перед невідомим майбутнім.

«Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!»

Бог Отець не залишив Ісуса і за життя, і по смерті. Він прожив земне життя у повноті, переживав і радість і смуток, любов і кривду щодо себе, дружбу і зраду, врешті-решт пережив і життя, і смерть, і не боявся, бо вірив, що Отець із Ним .

Тож Його віра є нашою запорукою, що Він поряд із нами і не залишить нас, хоч би в якому стані ми перебували. Можемо відкинути страх і прийняти Ісуса у своє життя. І нехай буде воля Його і постійний початок, після кожного розкаяння заново, амінь.

Джерело: CREDO