Роздуми над Словом Божим на четвер ІІІ Великоднього тижня

До віри в Бога нікого неможливо примусити, бо віра в Бога це любов, а любов це вільність. До віри в Ісуса Христа як Сина Божого можна дійти тільки через внутрішнє переконання. А переконання людина набирається через вивчення, через науку. Нам у цьому допомагають пророцтва Старого Завіту про Месію, особливо книга пророка Ісаї.

Однак самого по собі читання Святого Письма ще замало. Потрібно, щоб у нас серце зворушилося, щоб ми запрагнули наблизитися до Того, про кого читаємо. Це зворушення серця є діянням Духа Святого в нас, є Божою наукою. Святий Дух надихнув пророків, і той самий Дух зворушує наші серця, коли ми читаємо натхненні пророцтва, щоб ми не тільки отримували знання про Христа, але щоб ми Його пізнали, зустрівшись із Ним і живучи з Ним. Про це говорить у сьогоднішньому Євангелії Христос: «Написано в пророків: Усі будуть навчені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, навчився, i до Мене приходить» (Йн 6, 45).

Бога ніхто з людей не може побачити безпосередньо, тільки Син Божий, який від Отця прийшов і нас про Бога повчив. Але ми можемо зустріти Бога і бачити Його через Сина Божого. Відбувається це завдяки Тілу Христа. Споживаючи Його Тіло в Євхаристії, ми самі стаємо Його Тілом, Церквою. Не всі частини тіла можуть дивитися, бо очі тіла є тільки в голові, але все тіло єднається з головою, яка бачить. Головою Тіла — Церкви є Син Божий, і Він бачить Отця. Єднаючись із Христом, як частини тіла єднаються з головою, ми через Нього бачимо Бога правильно і виразно. А бачити Бога — це і є життя вічне.