| Головна » 2010 » Квітень » 24 » Як зробити, аби думки “не заважали” молитися?
20:59 Як зробити, аби думки “не заважали” молитися? |
Хтось прочитавши назву розважань, подумає: «Ну нарешті, щось практичне та помічне написали і тепер я зможу «без проблем» осягнути вершини спілкування з Богом, тобто навчуся супер-молитви!». Дорогі мої, ще до того, як ми з вами розпочали йти дорогою роздумів над молитвою, вже багато Отців Церкви написали про це. Зараз є нагода читати багато літератури на тему: «Як молитися та боротися із думками, які до молитви «не належать»?. Взагалі, думка – це велика творча сила, початок нового, це «двигун» життя та прогресу людини. Я маю на увазі думки, які сприяють людському життю та розвитку. Після первородного гріха наших прародичів, дещо з нашими думками стало гірше, бо спочатку існувала повна гармонія духовно-тілесна між Богом і людиною. Навіть коли людина була вигнана з Раю, то в її серці не зникло бажання пошуку втраченого щастя, любові та миру. Різними шляхами людина намагається до сьогодні віднайти втрачений Рай – місце гармонійного перебування з Богом. Після того, як сам Господь прийшов на Землю й відкупив людський рід від гріхів, Він залишив нам відкритий шлях до Неба. Одним із середників духовного крокування до Неба є молитва.
Молитва – розмова з Богом. Вона за словами Жака Філіпа не є наслідком певних духовних тренувань, але є даром Бога, «який маємо прийняти» (Книга Жака Філіпа «Час для Бога»,Путівник молитовного життя, ст.7, В-во «Свічадо», м. Львів, 2008). Рушійною силою та початком будь-якого спілкування з Богом є віра: «Бог – мій Спаситель. Відкупив мене з моїх гріхів і вічної смерті. Він дав мені Небо. Ісус хоче Благословити моє життя. Господь є духовною поживою моєї душі, без Нього я мертвий і вчинки мої – загибель». Отже, щоб взагалі можна було розпочати молитву, подумай – до Кого будеш звертатись та говорити (будь-який спосіб молитви).
Для порівняння пригадаємо собі таку відому усім гру – теніс (настільний чи великий). Правила гри прості – летить м’ячик, в тебе у руці ракетка, максимальна зосередженість для того, щоб тримати в полі зору м’ячик та своєчасно його відбивати, аби не програти. Впродовж гри мусиш уважно слідкувати за траєкторією руху м’яча, незалежно від того, куди б він «не подався». Основне досягти м’яча та направити його «у поле гри». Приблизно такі правила. На молитві наші думки це ті м’ячики, що блискавично рухаються в хаотичному напрямку. Ми вирішили помолитися, наприклад у храмі на Святій Літургії. Тільки розпочалась молитва, а думка тут як тут – вже «викинула нас із храму просто на базар за продуктами, або на кухню до борщу, або на роботу, дозвілля, клопоти, або взагалі якість нісенітниці полізли, наче «мухи» в голову». Що діяти? Чим більше намагаємось відганяти ці думки, тим більше вони наче «п’явки» чіпаються нашого мозку і вже молитва далека від духовного спілкування з Богом. Ми згодом піддаємося цій слабкості та падаємо у цей нестримний потік хаотичних думок, уяви, бажань, тощо.
Не маю зараз на увазі, брате і сестро, вчити тебе молитися, бо сам теж перебуваю у школі молитви. Це Бог дає дар і бажання молитви. Не ми творимо молитву, а Бог творить молитву в нас і Він через молитву перемінює нас. Давай разом подумаємо: «Я стою перед Богом, який мене сильно Любить і уважно слухає мої слова. Наше спілкування має бути подібним до пари закоханих, яких ніщо не може збентежити чи відволікти увагу, адже вони повністю «зосереджені» одне на одному». Зосередься на молитві наскільки це можливо. Нехай жодні зовнішні чинники не впливають на молитву. З думками своїми не борися, бо думка є частиною тебе, адже походить з мозку. Якщо думка є частиною тебе, а на молитві ми повністю віддаємо себе у руки Божі «Нехай буде воля Твоя…», то думку, яка в даний момент з’явилась в голові, теж віддай Богові. Це подібно як в дитинстві ми ловили метеликів. Кожний уважно слідкував за польотом комахи, і як тільки метелик сідав на квітку, один рух – і він у наших руках. Молися Богові свідомо! Якщо в цей момент думка «не Божа» з’являється, або якась спокуса, то відразу «схопи її» своєю свідомістю та скажи: «Господи, в даний момент це, що маю віддаю Тобі в руки» (тут треба назвати думку, яка зараз є в голові), і …далі продовжуй молитися! Навіть коли впродовж усієї молитви ти мусив хапати думки і віддавати їх Богові, то це і буде твоєю молитвою на цей час. Здається мені і це виглядає правдою, що Богові твоя «найважча» молитва є найціннішою.
Щось забагато теорії! Давай перейдемо до практики. На молитві приходить думка: «Мушу терміново зробити дещо на роботі». Думка має на завданні виштовхати тебе із розмови з Богом та запхати на роботу. А ти, у свою чергу, з цієї думки вчини молитву: «Господи як прославлю твоє ім’я, то на роботі Благослови завдання, які маю виконати терміново. Дякую Тобі за все!» і далі продовжуй брати участь в молитві, котру перед тим розпочав. Одним із найкращих практиків молитви є цар Давид. Пропоную разом із ним помолитись: «Очі мої підводжу я на гори: звідки прийде моя допомога? Допомога моя від Господа, що створив небо й землю. Не дасть нозі твоїй спіткнутись, той, що тебе пильнує, не буде дрімати. О ні! Не спить і не дрімає той, що Ізраїля пильнує. Господь – стереже тебе, Господь – твоя прохолода праворуч тебе. Удень не вдарить тебе сонце, ні вночі – місяць. Господь тебе від усього злого стерегтиме, він стерегтиме твою душу. Господь вихід і вхід твій стерегтиме, віднині і повіки» (Пс.121).
У своїй книзі «Отче наш» автор отець Іван Лужецький сказав: «Тільки молячись, навчимося молитись». Ці слова бездоганно вірні. Можна тут безконечно говорити про молитву та думки, але поки на сядеш до молитви, а це нелегка праця, бо часто треба перебороти внутрішні спокуси, які відволікають або крадуть час запланований на молитву. Молись та вчини думку (Будь-яку!) частиною молитви. Добра думка стане частиною молитви, лиха – згорить у Полум’ї Божої Любові!
На завершення тест на здатність керувати думками і «перемінювати» їх на молитву. Будемо молитися. Зосередься на Богу, молись оці слова максимально уважно (з комами і крапками, тобто повільно!), хапай «зайві думки» (можна записати скільки разів вони з’явились в мозку, запиши кількість на папері для цікавості, але перед молитвою не думай, що зайві думки будуть приходити, думай лише прославити Господа). Не поспішай, і не бійся того, що прийде в голову – Господь уважно буде слухати тебе і молися: «Господи Вседержителю, Боже отців наших, Авраама й Ісаака та Якова й праведного роду їх! Ти сотворив небо й землю з усією красою їх, ти зв’язав море словом наказу твого. Ти замкнув безодню і запечатав її страшним і славним іменем твоїм, тебе все боїться і тремтить перед силою твоєю, бо ніхто не встоїть перед величністю слави твоєї; нестерпний гнів погрози твоєї на грішників, але безмежна й недослідима милість обітниці твоєї. Бо ти Господь Всевишній, милосердний, довготерпеливий і багатомилостивий, і вболіваєш над гріхами людськими. Ти, Господи, з безмежної доброти твоєї, дав змогу покаяння і відпущення тим, що нагрішили перед тобою і, з безмежного милосердя твого, призначив покаяння для грішних на спасіння. Ти ж, Господи, Боже сил, не встановив покаяння для Авраама, Ісаака та Якова, що не згрішили перед тобою, але встановив покаяння для нас грішних, бо гріхів наших більше, ніж піску морського. Намножилися беззаконня наші, Господи, намножилися беззаконня наші, тож ми недостойні глянути й побачити висоту небесну задля безлічі провин наших. Зв’язано нас великими оковами залізними так, що не можемо піднести голови й нема полегші для нас, бо ми прогнівили тебе, і лукаве перед тобою вчинили, не сповнивши волі твоєї і не додержавши наказів твоїх. Тому нині ми згинаємо коліна й від серця благаємо в тебе милосердя. Нагрішили ми, Господи, нагрішили, і беззаконня наші ми знаємо! Але прохаємо, благаючи: Прости, нам, Господи, прости нам і не погуби нас з беззаконнями нашими, не пам’ятай провин наших і в гніві не засуди нас повік до безодні. Бо ти, Боже. Є Бог тих, що каються, і на нас виявив всю ласкавість свою: з великою милости твоєї спаси нас, недостойних, і будемо тебе завжди прославляти за днів життя нашого. Бо тебе хвалять усі сили небесні й слава твоя на віки вічні. Амінь.» (Молитвослов, Велике Повечір’я, ст.79-80).
Нехай твоя молитва стане життям, а життя – молитвою!
Автор: о. Володимир Сампара
|
|
Переглядів: 722 |
Додав: Крок69
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] | |
