Роздуми над Словом Божим на понеділок V тижня Великого Посту
Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши».
Грішити (гр. hamartein) буквально означає «не влучити в ціль, заблукати, загубитися». Ісус удруге вимовляє слово, повне ніжності але водночас і величі. Він допомагає жінці побачити себе як загублену істоту, що потребує порятунку, як загублена вівця, чия доля буде трагічною, якщо її не віднайде і не врятує пастир (пор. Лк 15, 5 нн; Йн 10, 10). Вердикт Ісуса — парадоксальний: з одного боку, Він не пом’якшує вимоги Закону, який виразно засуджує перелюб; з іншого боку, Він показує, що прийшов не для того, аби засудити грішників, але щоб їх спасти (Йн 3, 17). Слово Ісуса звільняє її від засудження і відкриває перед нею нове життя. Його милосердя є не тільки співчуттям, але силою, яка творить її заново, а також набирає форми заклику до навернення і до наполегливих зусиль витривати в новому житті.
У діалозі Ісуса з жінкою привертає увагу своєрідна гра слів, яка полягає у повторенні в кожній з трьох відповідей подібних за звучанням фраз: oudeìs («ніхто») — oudeìs — oudè egō («то і я не»). Аж тричі можна почути виправдальний вирок. «Хто буде винуватити вибраних Божих? — пише св. Павло. — Бог — той, що оправдує; хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, — він заступається за нас, — проти тих, кого Бог обрав? Це Бог, який виправдовує? Хто засудить? Це Христос, який постраждав за нас смерть, воскрес і сидить по праву руку від Бога і заступається за нас?» (Рим 8, 33н).
Жінка звертається до Ісуса «Господи», на відміну від книжників, які з прихованим сарказмом називали Його «Учитель». Ця коротка фраза, сказана нею, вказує на її досвід спасіння, що дозволяє їй «притулитися» з вірою до Ісуса, подібно до кожного, хто так звертався до Ісуса (пор. Лк 5, 8.12; 7, 6; 18, 41).
Джерело: CREDO
|