Роздуми над Словом Божим на XXVII Звичайну неділю, рік А

У самому центрі сьогоднішнього Євангелія стоїть питання Ісуса, скероване до Його слухачів: «Отож, коли прибуде господар виноградника, що зробить з тими виноградарями?» —  та їхня відповідь: «Лютих люто вигубить… а виноградник винаймить іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно» (Мт 21, 40-41). Ісус, подібно як колись пророк Натан у розмові з Давидом, приводить своїх опонентів до засудження ними їхнього власного власного гріха, представленого в загадковій притчі (пор. 2 Цар 12, 4-12). Тоді як Давид, глибоко вражений словом пророка, відповідає покаянням і визнанням гріхів (див. 2 Цар 12, 13; пор. Пс 51), — фарисеї та первосвященики залишаються у затверділості сердець і не приймають настанов Ісуса, які Він керує до них, бажаючи привести їх до покаяння і віри. Результатом їхнього опору Слову Божому спочатку буде засудження Ісуса на смерть, а потім, як наслідок, — зруйнування Храму і самого Єрусалима (пор. Мт 23, 37-39; 24, 15nn; 26, 3‑4).

Первосвященики та фарисеї ще не здогадуються, що притча адресована їм. У відповідь на запитання Ісуса вони представляють ідею Божої справедливості, яка аж надто нагадує справедливість земних тиранів, що відповідають надмірною помстою за будь-яке зло, вчинене проти них. Насправді Бог учинив зовсім по-іншому: не вигубивши лютих, Він віддав за них свого Сина, який узяв на себе прокляття гріха, щоб нас спасти. Він для нас вчинив гріхом Того, Хто не знав гріха, щоб ми могли стати в Ньому Божою справедливістю (пор. 2 Кор 5, 21; Гал 3, 13). Божа справедливість, яка спасає грішника, даючи йому прощення і примирення, абсолютно інша, ніж справедливість людська, яка домагається абсолютного покарання.

Сьогоднішнє Євангеліє дає нам дуже важливий урок: слухаючи притч Ісуса, ми мажмо дозволити, щоб слово Боже осудило нас і наш спосіб життя. Читач і слухач повинен скерувати це слово до самого себе, тоді воно стане джерелом світла і сили до навернення. Слово Ісуса повинно осудити наше життя. Можна йому віддатися без страху, тому що це милосердний суд, а не безжалісна кара для кожного.