Роздуми над Словом Божим на п’ятницю XVI Звичайного тижня, рік І

Обидва біблійні читання сьогоднішньої літургії говорять про слово Боже. Перше читання, зі Старого Завіту, представляє його як заповіді, а друге — з Євангелія — порівнює його з зерном.

Деяким християнам здається, що Старий Завіт це головно заповіді, які обмежують людську свободу, а Євангеліє звільняє від заповідей. Ті християни, певно, уявляють собі заповіді як зачинені двері, які Бог порозставляв на багатьох стежках до свободи. Тим часом заповіді можна порівняти не з замкненими дверима, а з ключем, який їх відмикає. Стоячи перед зачиненими дверима, людина може намагатися їх відчинити відмичкою, або виламати, або пошукати іншої дороги, обхідної. Але вона також може звернутися по ключ до того, хто його має. Заповіді — це, власне, ключ від Бога, що пасує до дверей, які провадять людину до щастя.

Євангеліє порівнює Боже слово із зерном. Без зерна не виросте нова рослина, але й зерно — то ще не рослина, дозріла до плодів. Ми часто хочемо від Бога уже тепер, просто зараз, готових результатів — наприклад, миру в Україні, праці для безробітних, мудрого та доброго політичного керівництва тощо. Тим часом Бог дає нам розв’язувати всі наші проблеми, роздаючи не готовий продукт, а тільки зерно. Наша роль — правильно прийняти це зерно Божого слова, уникнути небезпек, які можуть загрожувати розвиткові Божого життя в нас, і через віру й терпеливість принести плоди. Це буде не одразу, зате навіки.

Джерело: CREDO