Роздуми над Словом Божим на четвер XXVIII Звичайного тижня, рік І

Ісус показує обман фарисеїв і книжників. Облудою було будувати пам’ятники пророкам, не виражаючи при цьому жалю і скрухи за те, що їх убили предки тих самих фарисеїв. Нині ми теж можемо побачити аналогічне явище: ставити пам’ятники солдатам, полеглим під час війни, не ставлячи собі питання щодо того, хто був відповідальний за те, що справи дійшли аж до війни, і за спосіб провадження самої війни, у якій життя солдата не мало значення.

Христос називає на ім’я тільки двох убитих пророків: Авеля і Захарію. Про смерть праведного Авеля пише перша книга Старого Завіту, Книга Буття (див. Був 4, 8‑10), а про вбивство священика Захарії пише Книга Хронік (див. 2 Хр 24, 20-21), яка в юдейській традиції була останньою книгою в списку книг Святого Письма. У такий ось спосіб Ісус зазначає, що Йому йдеться про кров усіх убитих пророків, про яких пише Старий Завіт.

Також і після воскресіння Христа багато апостолів та інших християнських пророків зазнавали переслідувано з боку своїх юдейських співбратів. Приводом для переслідування була не тільки невіра деяких юдеїв в Ісуса — Месі Ізраїля, але й те, що християни юдейського походження промовляли до поган, аби ті навернулися й увійшли до Царства Божого. Юдеї, які не вірили в Ісуса, забороняли проголошувати Його Ім’я поганам! Саме про це говорить Христос до знавців Закону: «Самі ви не ввійшли й тим, що хотіли ввійти, заборонили».

Апостоли і пророки пролили свою кров на свідчення про дорогоцінну кров Христа, яку Він пролив на хресті. Тому кров пророків, чи то Старого, чи Нового Завіту, не була пролита надаремно. Вона закликає всіх людей, які все ще постійно воюють між собою, до покути і навернення. Немає серед нас людей безгрішних, і наші батьки не були безгрішні, але за всіх помер Христос, аби нас, грішників, примирити з Богом та поміж собою.

Джерело: CREDO