Упродовж історії теологічний діалог між греко-православною Церквою і Католицькою Церквою відбувався постійно. Між Римом і Константинополем завжди був обмін послами, для того, щоб ділитися поглядами на ті чи інші питання і сприяти примиренню після "схизми" 1054 року. Принцип діалогу між Православною Церквою і Католицькою Церквою ніколи не піддавався сумнівам.
Сьогоднішня "L'Osservatore Romano" нагадує, що однією з таких спроб примирення був ІІ Ліонський Собор у 1274 році, у дорозі на який помер св. Тома Аквінський. Незважаючи на неприйняття його рішень більшістю візантійських єрархів, теологічний діалог продовжував розвиватися. Ватиканське видання відзначає, що публічні дискусії дозволили "латинянам" познайомитися з теологічної спадщиною Візантії та в той же час "візантійським ерудитам" познайомитися з працями латинських Отців і схоластичними авторами, багато творів яких були перекладені грецькою мовою. Відзначається, що саме після перекладу творів Августина і св. Томи Аквінського візантійські богослови почали наближати патристичне вчення і схоластичні ідеї в один "corpus teologicum".
Підкреслюється, що наприклад такі «стовпи православ'я", як Григорій Паламас і Марк Євгеній посилалися на західно-християнські твори. "Аж донедавна багато з цих відкриттів були невідомі експертам, – зазначає "L'Osservatore Romano", – але тепер група православних і католицьких учених присвятила власні дослідження тому, аби відкрити латинський і схоластичний вплив на теологічні візантійські праці XIV і XV століть".
За матеріалами radiovaticana.org
"КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"
|
