Роздуми до Слова Божого на четвер VІІ Великоднього тижня

Ісус просить, щоб учні були одно, як сам Ісус з Отцем тотожний. Джерелом усієї єдності є єдність Трійці. Лише черпаючи з цього джерела, ми можемо бути одним. Умовою єдності між учнями є їхня єдність із Богом: коли маєш єдність із Богом – маєш єдність з іншими, а також єдність із самим собою.

Єдність неможлива без любові, а любов – без єдності. Між чоловіком і дружиною настає любов, щоби потім настала цілковита єдність. Христос любить свою Церкву, і тому творить із нею одне тіло, для якого Він є Главою. Любов домагається єднання з тим, кого любиш; натомість єдність неспроможна існувати без любові. Група людей, хоч і зібрана в певному місці, але без любові, подібна до будинку, який має різні деталі, поскладані одна на одну, але без цементу, щоб усе це тримати.

Єдність і любов – два важливі євангелізаційні знаки, які мають визначати спільноту учнів нашого Господа, тобто Церкву. Саме за такою життєвою позицією світ пізнає, що Христос є Спасителем, якого послав Отець. Коли світ бачить абсолютно різних людей, різного віку, різних інтересів, різних поглядів, різних характерів, які попри все це, люблять один одного, – то для нього це надприродний знак, видимий доказ існування Бога та існування любові, яка перевершує людські категорії.

Джерело: CREDO