Роздуми над Словом Божим на урочистість Тіла і Крові Христа

Тіло і кров, мовою Біблії, — це жива людина. Однак то не така людина, як собі греки уявляли: шляхетна душа, в якій міститься Божа іскра, але обтяжена матеріальним тілом, від якого вона прагне звільнитися. Тіло і кров — це людина, яку створив Бог, коли сформував її з пороху земного, вдихнувши в неї життя. Людське тіло не обтяжує дух, воно є його храмом. Тіло — це Божий дар, який дозволяє людині жити й розвиватися на цьому світі й формувати його згідно з Божою волею.

Аби людина жила і розвивалася, Бог створив для неї їжу і напій. Зазвичай людина може знайти воду і приготувати собі їжу власними силами. Але в історії Ізраїля, коли Бог виводив народ із Єгипту, Він провадив його пустелею, де не було води і харчів. Тоді Бог підтримував життя народу чудесним способом, відкривши джерело води у скелі та посилаючи народові манну на щодень. У такий спосіб Бог виховував вибраний народ у вірі, але також обіцяв йому, що в майбутньому дасть кращу їжу і пиття.

Коли прийшов Ісус Христос, Він нагадав народові давні чудесні добродійства Бога, але також дав йому ще більші й кращі обітниця. Замість манни — їжі, яка підтримувала земне, тілесне життя, Він дав нову манну — хліб, гідний Бога: сам став їжею і напоєм для нас. Хоча Він використав для цього звичайні хліб і вино, приготовані людськими руками, то цього разу їжа, яку Він дав, перевищила всі попередні Божі дари.

Ці нові й найвищі Божі дари — то Він сам. То Його Тіло і Кров, тобто Він особисто, живий Бог і справжня людина в одній особі. Звичайна їжа і пиття — це мертва матерія, що оживає в організмі людини, яка їх споживає. А цей Напій і ця Їжа — то саме Життя, що оживлює того, хто їх приймає.

Не всі розуміли Ісуса, і запитували: «Як то Він може нам дати своє тіло їсти?» Непросто зрозуміти ці Божі дари, бо в них Він проявляє глибину своєї любові до людини, а ця глибина дна не має. Це глибина мірою величі Бога, і мірою нашої низькості й малості, до яких схиляється Бог Милосердний. Велич і міць Бога найбільше проявляються тоді, коли Він рятує і підтримує життя бідних і слабких. Кожен з нас це «тіло і кров», тобто жива людина. Аби ми, слабкі люди, насправді змогли Його прийняти, Він став для нас справжнім Тілом і Кров’ю під видами реальної їжі й напою.

Ця Божа їжа і Божий напій для нас є пам’яткою, тобто спомином Божих дарів, аби ми пізнавали їх щодня більше і більше. Це пам’ятка всього того, що Він для нас зробив, насамперед тоді, коли помер за нас на хресті й воскрес, але також і того, як привів нас до дня сьогоднішнього.

Однак не слід думати, що Євхаристія то вже кінець Божих дарів. Навпаки, так як і колись манна в пустелі привела Вибраний народ до Обіцяної землі, так і нині Тіло і Кров Христа — це їжа на дорогу до досконалої учти в Небі у ден остаточний. Там і наші тіла, переображені на подобу Тіла Христа воскреслого, братимуть участь у радості повноти життя з Богом. Наші літургійні зібрання то ще тільки завдаток того вічного щастя. Тому не спиняймося в дорозі, пізнаючи Божі таємниці.