Роздуми над Словом Божим на обов’язковий спомин св. Марії Магдалини

Про святу Марію Магдалину говорять усі чотири Євангелія. Говорять багато: більше, ніж про більшість Апостолів. Святий Лука і святий Марко згадують, що Господь Ісус звільнив Магдалину від сімох злих духів. Після цього зцілення вона супроводжувала Ісуса і Його учнів у дорозі та разом з іншими жінками служила їм (див. Лк 8, 2‑3; пор. Мк 16, 9).

Усі Євангелісти пишуть про те, що Марія Магдалина стояла біля хреста Господа Ісуса і брала участь у покладенні Його тіла до гробу. Великоднього ранку разом з іншими жінками вона подалася до гробу, аби намастити тіло Господа. Там їм об’явився ангел (або два ангели) з поясненням, що Господь воскрес. Матей і Лука згадують ще й про те, що сам Ісус об’явився цим жінкам, тобто і Марії Магдалині з ними. Натомість Марко і Йоан уточнюють, що Ісус об’явився, власне кажучи, тільки Магдалині, і що саме їй Він доручив місію занести звістку про Воскресіння всім Апостолам.

Про інші події з життя Марії Магдалини Євангелія не пишуть. Пізніша побожна, дуже зворушлива, але натягнута інтерпретація стверджує, що жінка, яка провадила гріховне життя, витирала ноги Ісуса своїм волоссям і якій Господь відпустив гріхи, саме й була Магдалиною; тому інколи її зображають із довгим розпущеним волоссям (як, наприклад, у «Страстях» Мела Гібсона). Проте ця сентиментальна оповідь — попри те, що чимало побожних, ба навіть і святих людей у неї вірять, — не приводить нас до пізнання істини Євангелія.

Марія Магдалина була жінкою, яку Ісус зцілив, вона серцем припала до Нього, залишилася вірна Йому аж до хреста і гробу, а потім стала «апостолкою Апостолів». Цього достатньо, аби ми шанували її як велику святу Церкви. То її жіночому серцю Господь довірив складну і найважливішу для християнства місію: розпізнати, що Той, хто вмирав на хресті, — живе і творить нову Божу родина в усьому світі. Вона була особливим чином вибрана, аби свідчити про це, бо була при Його смерті й торкалася Його тіла, а потім зустріла Його у саду живим і розмовляла з Ним. Вона вміла Його упізнати, бо знала Його голос, коли звертався до неї на ім’я: Маріє. А ім’я у Біблії означає суть, глибину людини. Ісус, звертаючись на ім’я, сягає глибини серця людини. Уже раніше Він зцілив глибини її серця, звільняючи Магдалину від сімох злих духів, тому Його слово могло запасти глибоко в її серце і бути розпізнаним.

І то саме їй воскреслий Господь ввірив найбільшу таємницю: «Йди до Моїх братів і повідай їм: Іду Я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого» (Йн 20, 17). То вона перша почула, що воскреслий Син Божий зробить учнів своїми братами, тобто що через Сина Божого і ми стаємо синами Божими. А якщо ми сини, то маємо в Небі вічне помешкання.

Джерело: CREDO