П`ятниця, 29.03.2024, 12:02


Вітаю Вас Гість | RSS
[ Головна ] [ ] [ Реєстрація ] [ Вхід ]


Меню сайту


Настоятель Римо-католицької парафії св. Валентина в м.Калуш

Оголошення



   Святий
       Іван Павло II,
 Кароль Юзеф Войтила (1920–2005)
— 264 Папа Римський.

Останні слова Івана
Павла ІІ.:

" Не бійтеся!
Це час сприятливий, час надії та відваги".
 "Дозвольте мені вирушити до дому батька".




Шановні відвідувачі,просимо реєструватися на сайті.
Зареєстровані користувачі мають доступ до всіх сторінок сайту.
УВАГА!!!
"Радіо Марія" можна слухати на сторінці "Радіо Ватикан"



Міні-чат
200



Головна » 2012 » Вересень » 13 » Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням
21:44
Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням


Читаючи Послання до ефесян, на перший погляд видається, що апостол Павло, вказуючи, яку духовну зброю дарує Христос кожному членові Своєї святої Церкви, завершує перелік на духовному мечі, який є словом Божим. Але це тільки на перший погляд. Бо, читаючи далі, бачимо, що цілком логічно Павло закінчує не тільки перелік військового спорядження кожного християнина, а також і шостої глави і всього послання до Ефесян закликом до молитви:

«Нарешті кріпіться в Господі та в могутності його сили. Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським. Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах. Ось чому ви мусите надягнути повну зброю Божу, щоб за лихої години ви могли дати опір і, перемагаючи все, міцно встоятися. Стійте, отже, підперезавши правдою бедра ваші, вдягнувшись у броню справедливости і взувши ноги в готовість, щоб проповідувати Євангелію миру. А над усе візьміть щит віри, яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого. Візьміть також шолом спасіння і меч духовний, тобто слово Боже. Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням. І для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих і за мене, щоб Бог, коли уста мої відкрию, дав мені сміливо звістувати тайну Євангелії, якої я посол у кайданах, щоб я говорив сміливо про неї, як мені належить». (Еф. 6, 10-20). 

Так, ми не бачимо, щоб тут було порівняння молитви зі зброєю римського воїна, але, без сумніву, вона стосується духовної боротьби, адже молитва є застосуванням усього описаного раніше військового спорядження на практиці - молитва - це вже є битва. Молитва - це і є духовна боротьба: не проти тіла і крови, а проти властей, начал, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах. Кожна наша молитва, якої форми вона б не була - це духовна боротьба. Кожна наша молитва несе небезпеку для диявола, адже коли ми молимось, то не тільки віддаємо славу і честь нашому Богові, але і не дозволяємо, щоб наш ворог шкодив нам. І, напевно, кожен християнин відчув: навіть щоб війти в Божу присутність, усвідомити те, що Бог тебе чує, потрібно бути витривалим i докладати зусиль, потрібно боротися. Інколи ми вже з перших хвилин знаємо, що наша молитва вислухана, а інколи потрібно молитись і декілька годин або і днів, щоб почути Божу відповідь на наші прохання. Це так як військовий, який несе службу: одна битва важча, друга легша, а між тим завжди є постійні тренування, які також проходять по-різному.

Саме молитвою насичений весь Старий і Новий Завіт Святого Письма. Духовна боротьба точиться упродовж всієї історії людства. Про силу молитви є безліч історій і в слові Божому, і в Традиції Церкви, книгах чи особистих свідченнях. Без молитви ми не можемо зробити практично нічого. Якщо навіть будемо мати все військове спорядження, але в нас не буде молитви, в духовному світі не ми становитимемо жодної ваги, не будемо належати до Христового війська. Коли в нас не буде молитви, хоча ми і вдягнулись в істину, праведність, слово Боже, готовність проповідувати Євангелію, спасіння, віру, - ми все це рано чи пізно втратимо, якщо не будемо використовувати.

Добрий приклад того, що молитва це духовна боротьба, дає нам Святе Письмо:

«Тоді він сказав до мене: «Не бійся, Даниїле! Вже з першого дня, як ти прихилив твоє серце, щоб зрозуміти, і щоб умертвляти себе перед твоїм Богом, почуто твої слова, і я прийшов задля твоїх слів, Та князь перського царства чинив мені опір двадцять один день, аж ось Михаїл, один із перших князів, став мені у пригоді, і я зоставив його при перському цареві. Я прийшов сповістити тебе, що станеться з твоїм народом наприкінці днів, бо це видіння для тих днів (Дан. 10, 12-14).

Даниїл молився і постив три тижні, щоб отримати Божу відповідь. І не тому, що Бог його не чув, а тому, що диявол робив усе можливе, щоб Даниїл не почув Бога. Це та боротьба, до якої нас закликає апостол Павло. Боротьба проти духів злоби, яка в особливий спосіб відбувається під час наших молитов.

Диявол добре свідомий небезпеки, яку становлять для нього наші молитви. Він розуміє, що через наші молитви він зазнає поразки. Той, хто добре володіє всім арсеналом, перелік якого дає Апостол Павло, практично кожну битву покликаний перемагати, але для цього потрібно тільки одне - вступати в бій, яким є молитва. Тому перше, що намагається зробити диявол, відбити в нас бажання молитися, змалювати нам молитву, як нудну роботу, створити купу перешкод та додати мотивацію замінити молитву іншими справами. Але варто до молитви підходити з іншого боку: що більше не хочеться молитися, то більше мусимо витривати в молитві, бо в цей момент може вирішуватись надзвичайно важлива подія для нас чи для нашої спільноти, парафії, нашого народу чи Церкви в цілому. Пригадаймо, як диявол у будь-який спосіб хотів позбутися молитов Даниїла:

«Скоро Даниїл довідався, що підписано такий наказ, то пішов до свого дому; а були в його верхній кімнаті вікна відчинені навпроти Єрусалиму, і він тричі на день припадав навколішки й молився та хвалив свого Бога, як це він був робив звичайно й перед тим» (Дан. 6, 11). 

Та Даниїл чітко усвідомлював собі: коли він постійно перебуває в молитві, тоді він в безпеці. І далі бачимо, як Бог рятує свого пророка від левів, а його вороги зазнають смерті.

Повертаючись до Послання Святого Павла, який в тринадцятому рядку, коли починає перелік військової зброї римського воїна, в наказовому способі говорить нам молитись, ставлячи додатково наголос на молитві, він також вчить нас, якою саме має бути наша молитва, виділяючи кілька аспектів:

«Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням. І для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих і за мене, щоб Бог, коли уста мої відкрию, дав мені сміливо звістувати тайну Євангелії, якої я посол у кайданах, щоб я говорив сміливо про неї, як мені належить». Спробуємо заглибитись в ці слова і проаналізувати їх, щоб змогти втілювати в своє життя.

Молитись всякою молитвою означає, що кожна наша молитва не завжди буде подібна на попередню. Треба вибрати найкращу форму молитви, яка потрібна у конкретний час, і починати молитися. Це подібно до нашого спілкування одні з одними, оскільки воно має різні форми залежно від ситуацій, в яких ми опиняємось. Подібно є і в спілкуванні з Богом. Та щоб ми були готовими до таких молитов, в нас кожного дня повинно бути особисте спілкування з Ісусом, і щодня це буде зовсім інша розмова. Без постійної особистої молитви жоден з нас не може вважати себе ні Христовим учнем, ні Христовим воїном.

Часто чуємо, як багато людей запалюються служити Христові, але дуже швидко згасають, бо не навчились постійно і витривало молитись. Чимало людей хочуть робити добрі справи, але так їх і не починають робити, адже не знають, з чого почати - бо не спілкуються з Ісусом, Який є Дорогою кожного християнина. Багато є таких, які запалюються, поринають в добрі справи, але потім дуже швидко гаснуть, бо занедбують молитву, тому і занепадають духом і втрачають ревність.

Для багатьох людей, які вважають себе християнами, молитва є формальним, відірваним від життя заняттям. Багато хто вважає, що краще робити щось, що всі бачать, щось «реальне», аніж приділяти час на молитву. Але без молитви складно спрямувати наші вчинки у правильному руслі. Справді, дуже шкода, коли ми не знаємо, якою зброєю є молитва, коли не відчули на собі, «що ревна молитва праведника має велику силу» (Як. 5, 16). Але цю ситуацію легко виправити, потрібно просто почати регулярно молитись. Особиста молитва - спілкування з нашим Царем. Не можемо служити тому, з ким не спілкуємось. Молитись маємо не тоді, коли є вільний час чи немає більше чим зайнятись, а постійно, завжди, де би ми не були і що би не робили. Маємо бути постійно з'єднані молитвою з нашим Царем, нашим Командиром і усім Його військом, з цілою Христовою Церквою. Уявімо собі, що в нас час військовий на спецоперації втратив зв'язок з командуванням на декілька днів, а то й годин. Це для всіх означало б не що інше, як те, що воїн або в полоні, або загинув. Точно те саме відбувається і з нами в духовній боротьбі. Якщо ми не маємо зв'язку з нашим Спасителем і Царем, то ми потрапляємо в полон диявола, який зробить усе, щоб повністю з нами розправитись.

Ісус нас неодноразово закликає, щоб ми молились повсякчасно. Потрібно виробити в собі стабільність щодо молитви. Не можемо собі дозволяти, щоб одного дня в нас була молитва, а іншого - ні. Без молитви ми не можемо існувати, бо тоді не чуємо того, що Христос хоче сказати нам, отже легко стаємо мішенню і збиваємось з дороги. Якщо ми не вміємо молитися, то немає іншого варіанту, як і в будь-якій іншій справі, як тільки почати це робити. І в скорому часі ми самі побачимо, що таке молитва, зрозуміємо, що Бог чує нас і відповідає нам. Якщо на особисту молитву знайдемо час на щодень, тоді легко з вірою молитись за потреби, які виникають не лише в наших сім'ях, а й у спільнотах, тоді ми не нехтуємо молитвою, коли виникає нагальна потреба молитись.

Промовистим щодо важливості молитви є приклад Матері Терези, яка на прохання монахинь скоротити час на молитву, щоб більше допомагати потребуючим, збільшила його ще на одну годину: з п'яти до шести. Блаженна розуміла, що від кількості та якості наших молитов залежить якість і кількість наших добрих діл. Хоч робити багато справ ми можемо і без молитви, але де гарантія, що це саме ті справи, яких від нас очікує наш Спаситель. Більше того, як говорив Святий Тома Аквінський: «ті, що були покликані до активного життя і праці, помилялися би, якби вважали, що обов'язки звільняють їх від контемплятивного життя». Отож діла для Бога і молитва не заперечують одне одного, навпаки, без молитви з часом ми втрачатимемо не лише запал, а й сили, якість нашої роботи буде падати, ми будемо відчувати спочатку незадоволення, а з часом взагалі нерозуміння, для чого ми все це робимо.

Також через апостола Павла Бог говорить нам, що ми маємо молитися в дусі. Отже наша молитва має бути постійною і відбуватися в дусі. Можемо пригадати собі слова Ісуса, що справжні поклонники Отцеві кланятимуться в дусі і правді (Ів. 4, 23). Тобто якщо ми звикли урочисто декламувати щоденну молитву, то це навряд чи та молитва, про яку говорив Христос.

Блаженна мати Тереза з Калькутти казала: «Наша молитва повинна витікати з нашого серця і торкатися Божого серця». Це виглядає складною справою і, без сумніву, воно так і є, якщо будемо покладатись тільки на власні сили. Але ми маємо Утішителя, Святого Духа, якому маємо завжди довіряти провід нашої молитви: «А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім'я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам» (Ів. 14, 26). Під проводом Святого Духа молитва перестає здаватися нудною і безрезультатною. Однак дозволити Святому Духові провадити молитву - не означає зовсім нічого не робити і просто чекати, що Бог до нас наблизиться. Ні, ми повинні максимально докладати зусиль (зробити приготування на основі Святого Письма, виділити час, місце, зайняти зручну позицію, при потребі взяти молитовник і т. д), але і водночас бути свідомими, що не все залежить тільки від мене, адже молитва - це не монолог.

Погляньмо на Ісуса, нашого Царя, яке місце в його місії займала молитва. «Молитись завжди в дусі всякою молитвою», - про що говорить святий Павло, це саме те, що робив і чого навчав Христос. До речі, слова, які в нас перекладено «моліться завжди» можна ще перекласти як «моліться завжди вчасно». Знаємо, що Ісус молився завжди і завжди вчасно, уся його місія супроводжувалась витривалою молитвою, глибокою єдністю з Отцем в Святому Дусі. Вдень Він навчав, а ввечері - молився. Апостоли часто знаходили Його на самоті в молитві. Ісус молився перед і під час важливих і складних моментів (Архиєрейська молитва, молитва в Гетсиманії, молитва на хресті). Це все була боротьба. І ця боротьба стосується й нас, Христових воїнів. Де є цар, там мусить бути і його військо. Ми повинні робити те, що робить і наш Цар, жоден правдивий воїн не може дозволяти собі стояти осторонь, коли йде боротьба.

У нашій боротьбі, щоб щось відбулось на землі воно спочатку мусить відбутись в духовному світі. А без молитви це неможливо. І так як на землі інколи достатньо однієї битви для перемоги, а інколи боротьба може тривати довший час, так і в духовному світі: інколи нам потрібно у деякі намірах молитись не день, а можливо, і значно довше. І якщо в часі війни воїн з якоїсь причини перестане боротися, то зазнає смерті та поставить під загрозу життя свої колег, то подібно є і з нашими молитвами під час духовної боротьби. Якщо Бог нас кличе на молитву або якщо ми знаємо що зараз час на молитву і зволікаємо, то не тільки зазнаємо поразки самі, а ще й ставимо під загрозу життя наших братів і сестер, членів того самого Христового Війська - Христової Церкви. Кожного разу, коли ми нехтуємо молитвою, ми просто відмовляємось брати участь в боротьбі, до якої покликаний кожний християнин. Хоча, навпаки, повинні розуміти, що саме від нашої молитви зараз може залежати вирішення окремих ситуацій у нашому житті, житті наших братів і сестер, а інколи усього народу і Церкви.

Молитва також є одним з чотирьох важливих стовпів Христової Вселенської Церкви, без якого Вона не може вершити ту функцію, яку їй доручив Христос. Ще перші християни «постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах» (Ді. 2, 42). Святий Августин говорить: «Заки апостол дозволить собі проповідувати слово, він повинен піднести свою спраглу душу до Бога, й лише опісля перелити на інших все те, чим він був напоєний». Без постійних молитов ми не здатні бути світлом для світу. Без молитви ми ніколи не вийдемо зі світу і не станемо повноцінними Христовими воїнами. А коли полишимо молитву, відтіснивши її на якесь другорядне місце, то повернемось знову у світ, знову почнемо жити так, як живе світ. Це рівнозначно тому, щоб вдруге потрапити в полон до ворога, і з часом взагалі - втратити спасіння.

Без регулярної молитви той, хто вважає себе християнином, подібний до синів Скеви, які вважали, що достатньо тільки знати про Христа, щоб мати авторитет над злими духами.

«Деякі з юдейських мандрівних заклиначів пробували й собі призивати ім'я Господа Ісуса на тих, що мали злих духів, кажучи: «Заклинаю вас Ісусом, якого Павло проповідує». То були сім синів якогось Скеви, юдейського первосвященика, які таке робили. Злий дух озвався до них, кажучи: «Ісуса я знаю і Павла знаю; ви ж, хто такі?» І наскочив на них той чоловік, в якому був злий дух, і перемігши їх - одних і других, - подужав так їх, що вони голі і поранені втекли з того дому» (Ді. 19, 13-16). Як бачимо, не достатньо того, що ми знаємо Ісуса, Ісус повинен знати нас особисто. Кожен християнин покликаний до особистих стосунків з Христом, а це є не можливо без живого спілкування, без молитви. Лише якщо ми маємо єдність з нашим Царем, тоді ми можемо і діяти в Його авторитеті.

Апостол Павло нас закликає, щоб наша молитва не була егоїстичною, тобто, щоб ми не тільки просили для себе, а щоб ми молилися за всіх святих, за всіх, хто в особливий спосіб відповідальний за оголошення тайни Євангелія. Павло закликає нас співчувати разом з Церквою, знати і пам'ятати про потреби, за які молиться Церква. Ми в першу чергу маємо пам'ятати і стояти в молитві за наших єпископів, священників, місіонерів, за тих, хто зазнає переслідувань, хто віддає своє життя заради Євангелія. Мусимо молитись постійно, щоб Бог промовляв через їхні уста, дарував їм сміливість, адже саме вони найперше зазнають атак диявола.

Уривок дванадцятої глави книги Діянь апостолів ілюструє те, якою потужною зброєю є молитва:

«Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. Він стяв мечем Якова, Йоанового брата. Побачивши, що це подобалося юдеям, він звелів, крім того, ще й Петра схопити; а були дні Опрісноків. Схопивши його, він посадив його у в'язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пасці. Отож, Петра стерегли у в'язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього. Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий двома ланцюгами, спав тієї ночі, між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в'язницю. Нараз з'явився ангел Господній, і у в'язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чим скорше!» І ланцюги впали з рук у нього. Далі сказав до нього ангел: «Підпережися і надінь свої сандалі.» (Петро) зробив так. Знову сказав до нього: «Накинь на себе плащ і йди за мною.» Вийшов Петро й ішов за ним; не знав він, чи це правда, що робив ангел; він думав, що видіння бачить. Минули вони першу варту і другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, й ангел нараз відступив від нього. Тоді Петро, опритомнівши, мовив: «Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ.» Цілком свідомий, він пішов у дім Марії, Матері Йоана, що звався Марком, де досить багато зібрались і молилися. Як він постукав у хвіртку брами, вийшла послухати дівчина, на ім'я Рода; і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила брами, а вбігши, сповістила, що Петро стоїть при брамі. Ті їй сказали: «Ти збожеволіла!» Вона ж таки своє твердила. Тоді вони сказали: «То його ангел.» А Петро далі стукав. І відчинили і, побачивши його, нестямилися. Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в'язниці, і мовив: «Оповістіть це Яковові і братам.» І, вийшовши, пішов у друге місце» (Ді. 12, 1-17). 

Петра ув'язнено, його стереже велика кількість римських воїнів, яким ніхто не може протистояти. Здавалось би, що той на кому Ісус з Назарету обіцяв збудувати свою Церкву, незабаром зазнає смерті. Але Церква починає спільно молитися: вчасно і витривало. Цей уривок має неабияке значення, бо ангел звільняє Петра від неминучої смерті саме тоді, коли Церква горливо молиться за нього. І тут бачимо дієвість слів Христа:

«Знов істинно кажу вам: Коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем Небесним; бо де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них» (Мт.18.19-20). 

Через молитву здобуто перемогу в духовному світі, наслідком якої є чудесне звільнення Петра. Здавалось би, цілком те, що є неможливим з людського погляду, стає можливим завдяки молитві. Важливо зазначити, що як і ті, що молилися за апостола Петра, не повірили Роді, що Петро стоїть біля брами, так інколи і ми не усвідомлюємо, наскільки молитва може змінити хіт подій. Але все ж вони молились, молились, коли це було потрібно, не зволікаючи.

Недаремно уся Церква молилась саме за Петра, саме йому Христос довірив особливу владу в Церкві. Він є видимим Главою Вселенської Церкви, скелею, на якій Вона збудована. Святий Петро був першим Папою, першим Наслідником Святого Престолу. І так, як колись Петро, так і тепер Папа в особливий спосіб потребує наших молитов, оскільки, як і уся Католицька Церква, він зазнає постійних нападів. Отож, як і рання Церква молилась за свого Папу, так зараз і ми маємо молитися за свого, щоб Бог, коли він уста свої відкриє, дав йому сміливо звістувати тайну Євангелії. 

Наостанок, щоб розуміти важливість молитви для нашого життя і спасіння, завжди мусимо пам'ятати, що ті слова, які Христос говорив учням в Гетсиманському саду, звернені до кожного з нас: «Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне» (Мт. 26, 41).
Переглядів: 619 | Додав: Крок69 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук




Форма входу


Календар
«  Вересень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Архів записів

Друзі сайту






























Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2024      Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz