Роздуми над Словом Божим на Попільну Середу

Сьогодні, в Попільну Середу, знову чуємо нагадування про справжнє переживання Посту. Читаємо про три складові: милостиня, молитва та піст.

У цьому уривку Ісус не просто перераховує, Що потрібно робити, але більше зосереджується на тому, Якце треба виконувати, з яким налаштуванням серця. Цікаво, що слово «нагорода» (гр. μισθον, mysthon) перекладається як «плата, зарплата, нагорода», а також «кара, відплата». В духовному сенсі це може означати, що моя нагорода може обернутися для мене карою, якщо налаштування серця виявиться неправильним.

Повернімося до наших часів. Сьогодні в Україні як ніколи багаті можливості й потреби ділитися (грошима, речами, харчами — милостиня), молитися за державу, людей, які воюють, помирають, постити за мир в Україні. Люди жертвують, моляться, постяться. Але уявіть свої почуття до людини, яка, наприклад, перерахувала кілька тисяч гривень допомоги військовим і всім пихато про це розповідає. Або чи будете ви захоплюватися «побожністю» того, хто показово молиться чи поститься за мир? Скоріше за все, такі дії викличуть відразу, сум, несприйняття, навіть осудження.

Приблизно такі самі почуття має Господь, коли молимося «заради молитви», постимося «заради посту» і ділимося чимось… заради себе. Все це ми здатні робити для себе, щоб відчути себе побожними та «просунутими» християнами, коли щось «зламалося» у серці. Навпаки, піст — це час, коли ми маємо можливість примиритися з Богом, приборкати свою гординю.

Про важливість налаштування серця, а не самих дій, говориться і в інших уривках Біблії. Ісус наголошує на великій жертовності жінки, яка поклала останні дві лепти, на противагу тим, хто просто давав зайве (див. Лк 12, 2). Митар, який від щирого серця молився у храмі, був миліший Богові, ніж фарисей (див. Лк 18, 11‑13).

Святитель Йоан Золотоустий коментує: «Здається, це зрозуміло: якщо хочеш так чинити (милостиню, піст, молитву — авт.), намагайся це робити перед Богом: Він має владу дати тобі вінець слави та привести своїх ангелів подивитись на це. Чи ти настільки нещасливий, якщо знаєш, що Цар хоче прийти подивитися на твої досягнення, а замість цього захочеш влаштувати видовище перед натовпом халамидників і очікуватимеш нагороди від них? Ніяка інша пристрасть не шкодить душі так, як пристрасть марнославства. Цим недугом людина заражається саме тоді, коли вже досягла успіхів у виконанні заповідей. Саме тому Спаситель хоче з коренем вирвати з нас цю пристрасть, навчаючи творити милостиню в тайні».