Роздуми над Словом Божим на четвер ХХІІ Звичайного тижня, рік ІІ

Євангеліст розповідає, що того ранку Ісус стояв на березі Генісаретського озера, оточений народом, який бажав був почути Боже слово. Неподалік же стояли два човни, чиї господарі полоскали сіті після нічної ловитви. Одним із них був Симон, син Йони, майбутній апостол Петро, і, як бачимо, він не був із тими, хто прийшов слухати Слово. Того ранку Симон займався своїми справами: виполіскував порожні сіті. Можемо собі лише уявити його стан: цілу ніч не спав, трудився, але намарно. Зараз ще треба виполоскати сіті… й повертатися додому. З чим він сьогодні прийде? Ці деталі можуть допомогти нам краще зрозуміти Симона, його стан того ранку: досвідчений, сильний, вправний, але розчарований. Можливо, він так довго возився з тими сітями, бо не хотів ні з чим повертатися додому, до родини. Коли переживаємо такі моменти в житті, то найчастіше стверджуємо: «Бог на мене сьогодні образився. Що я Йому такого зробив?» І сама Симонова присутність того ранку біля Господа була радше вимушеною, ніж бажаною, як вимушена молитва або відстояна недільна Євхаристія, коли не переживаю теплоти відносин із Богом.

Проте він і не підозрював, що того дня Господь прийшов саме до нього. Ісус прийшов саме по нього. Саме того ранку. Господь не обрав іншого, успішнішого дня, Йому пасував і найбільш звичайний, а, може, навіть один із гірших. Він не обрав собі ані іншого місця, ані іншого човна для проголошення слова. Чи слухав Симон те, що Ісус говорив? Мабуть, так, оскільки назвав Його «Наставником» і на Його слово ризикнув закинути сіті ще раз.

Симон був розчарований своїм життям. Але Ісус не розчаровувався, що той, до кого Він прийшов, абсолютно не зважає на Нього. Він не припиняв своєї проповіді, нічого не пояснював Симонові, не намагався його втішити: «Ще трошки, зараз усе буде добре. Не переймайся!» Ісус проповідував слово Боже. І лише…

«Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.”»

Господь насправді приходить до людини щодня, не зважаючи на те, чи цей день здається їй вдалим, чи не дуже. І приходить Він для того, щоб проголосити людині своє слово: слово, яким були створені небо й земля (пор. Пс 33, 6), слово, яким може жити людина, коли бракує хліба (пор. Мт 4, 4), слово, яке зцілює та дарує надію. І те чудо, задоволення прагнень людського серця, Він також спроможний кожному дати, як дав його Симонові — ловитва великої кількості риб, — однак лише з однією метою: аби зловити твоє серце своєю Любов’ю, щоб ти ладен був залишити все й піти за Ним до кінця.

Того ранку Симон найбільше мріяв про рибу. Чому ж тоді він залишив повні риби човни на березі й пішов за Тим, Кого ще так насправді зовсім не знав?