Роздуми над Словом Божим на четвер XXVI звичайного тижня, рік І

«І послав їх по два…»

Чому по два? Можна ж було і по одному, і втрьох.

Мт 18,20: «Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них».

Удвох легше встояти перед спокусою. Ми — підтримка одне одному, противага, яка тримає від гріха. Не дає впасти. Також маємо кому проявляти свою любов, ділитися нею. Будучи самотнім, ідучи одинаком по життю, ми втрачаємо здатність до любові, притримуємо її в собі. Лише той, хто поруч, здатен пробудити ці почуття в тобі. Надихнути ділитися ними.

Екл 4, 9-12: «Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій, і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його… Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному? А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!»

Власне, там, де двоє, це вже певна спільнота. Образ Церкви. Коли хтось один відходить, інший чатує на сторожі, щоб повернути твоє обличчя до Бога. Бережіть свою другу половинку, якщо маєте. Це саме та підтримка, яку Бог вам поставив на шляху, і саме вас удвох посилає служити, свідчити про Його присутність у вашому житті. Якщо ж не маєте поруч цієї підтримки — шукайте, просіть Бога про милість. Бо лише в спільноті можна втриматися на плаву й не потонути в гріхах.

І хоч би куди вас Бог посилав удвох, Він неодмінно прийде, хоч би щоб там сталося.

Джерело: CREDO