Нещодавно в Україну приїхала француженка пані Жоселін Леклер (на фото зліва). Жінка відбуває паломництво. Цього року вона хоче дійти пішки з Києва до Львова, а звідти - до Кракова. Вона вже пройшла 2000 кілометрів пішки до святого Якова Компостеля (Франція) та до Сальзбурга в Австрії. Цікаво: чому людина йде пішки?! Яка мета її паломництва??? Про це з Католицьким Медіа-Центром поділилася сама пані Жоселін…
Яка мета Вашого паломництва?
Колись ми з чоловіком хотіли відбути спільні реколекції і вирішили, що проведемо ці реколекції в дорозі. Вирішили піти пішки до св. Якова Компостеля у Франції. Коли повернулися, то зрозуміли, що не можна затримуватися на досягненому, тому вирішили, що для Бога замало тільки одного разу (сміється). Ми вирішили пройти пішки всю Європу, а дорогою молитися за світ і за Європу.
З якого часу так подорожуєте?
Ми з чоловіком перший раз вийшли у 2003 році. Але йшли частинами, оскільки працювали, і старалися не втратити роботу. Але 1 вересня 2008 року чоловік загинув у автокатастрофі. Я залишилася одна і вирішила продовжувати нашу спільну мрію. І з 2008 року я іду завжди сама.
Які труднощі зустрічаються в дорозі?
Я вже звикла до подорожей і до труднощів. Однією з проблем є те, що коли наступає вечір, то потрібно десь переночувати і трішки відпочити. Буває і так, що часто ночую на траві чи на лавочці. Найбільшою трудністю є самотність, бо дорога важка, довга і далека, а ти залишаєшся самотня. Але я знаю, що йду з Богом і зі своїм чоловіком, який завжди присутній зі мною і мені допомагає. Завжди маю при собі ікону матері Божої і фотографію свого чоловіка. Я вірю, що він знаходиться в небі і заступається за мною. Йдучи, я з’єднана з Богом і цілим світом. А боятися проблем не потрібно. Якщо б я залишилася вдома, то теж зустрілася б з проблемами. Вони є всюди, бо наше життя складається саме з них. Чоловік мені колись казав не зважати на труднощі, бо перед кожним з нас є дорога, мета якої - небо. І сьогодні моїм життєвим девізом є заклик «Наше життя – це мандрівка»
Чого Вас навчив досвід подорожування?
Я навчилася понад усе перебувати з Богом і в Його присутності. Навчилася жити просто, скромно, коли холодно, нема води, нема людей, нема з ким поговорити. Коли повертаюся до Франції, цим досвідом ділюся зі своїми дітьми, яких у мене п’ятеро. Їм це дуже подобається, і вони також хочуть підтримати ідею батька, але зараз, як це на сьогодні буває у молоді – немає часу. Та, напевно, колись виберемося всі разом.
Чи люди охоче приймають і як зустрічають, коли ви проситеся переночувати?
З цим дуже важко, бо я не знаю мови. Можу спілкуватися французькою або англійською, і часто через це виникають проблеми. Тут, в Україні, я вже зустріла привітних і відкритих людей. Хочу поділитися досвідом з України. Два дні тому була з с. Кларою в Обухові на базарі, де ми зустрілися з православними монахами. Зав’язалася дуже привітна і тепла розмова. Коли я розповіла, з якою метою перебуваю тут, в Україні, то мені відразу запропонували переночувати в їхніх монастирях, що знаходяться по дорозі. Для мене це було приємною несподіванкою. Найчастіше буває так, що коли люди мене зустрічають і бачать, що я дуже втомлена і на плечах маю рюкзак (бо всі речі мушу нести з собою), то охоче приймають. Я також маю з собою лист від мого настоятеля, де написано, хто я, і який мені допомагає у тому, щоб знайти ночівлю.
Прохання до всіх, хто може допомогти!!!
31 травня пані Жоселін Леклер вирушає у своє паломництво до Львова. Якщо знайдеться хтось, хто може допомогти їй з нічлігом, просимо звертатися до с. Клари зі Згромадження Сестер Святого Павла з Шартру, що працює в Обухові (Київська обл.). Пані Жоселін може за нічліг заплатити 40 грн. Щодня вона проходить 25-30 км.
Kиїв - Mакарів 39 2 дні
Макарів - Коростишів 50 2 дні
Коростишів - Житомир 33 1 або 2 дні
Житомир - Новоград 88 4 дні
Новоград - Корець 40 2 дні
Корець - Рівне 70 3 дні
Рівне - Дубно 38 2 дні
Дубно -Броди 73 3 дні
Броди - Буськ 49 2 дні
Буськ - Запитів 44 2 дні
Запитів - Львів 20 1 день
544 км
Якщо хтось може допомогти, просимо написати srclairespc@yahoo.fr
|
