13 травня 1981 року, в той день, коли Алі Аджа здійснив замах на життя Йоана Павла ІІ, Папа у катехезі під час загальної аудієнції хотів поділитися думками про працю та робітників в контексті 90-ї річниці оприлюднення першої соціальної енцикліки Папи Лева ХІІІ Rerum Novarum. Сьогодні хочемо запропонувати вам першу частину катехези блаженного Папи Йоана Павла ІІ, яку він так і не виголосив.
У тексті, приготованому Йоаном Павлом ІІ, читаємо: «Сьогодні, улюблені брати й сестри у Христі, хочу розпочати серію роздумувань про іншу важливу тему, щоб гідно відзначити дату, яка заслуговує на те, щоб її золотими літерами вписали в історію сучасної Церкви: 15 травня 1891 року. У дійсності, виповнилися 90 років відтоді, як мій попередник Лев ХІІІ оприлюднив фундаментальну соціальну енцикліку Rerum Novarum, яка була не лише суворим та рішучим засудженням «незаслуженої нужди», в якій перебували тодішні робітники після першого етапу впровадження промислової машини у сферу підприємництва, але також, передовсім, заклала основи для справедливого розв’язання важких проблем людського співжиття, які називаємо «соціальним питанням»».
Чому після багатьох років Церква і далі згадує енцикліку Rerum Novarum? На думку блаженного Йоана Павла ІІ, для цього є багато причин. По-перше, вона становить, «Хартію соціальної дієвості християнства», як зазначав у своєму радіопосланні з нагоди її 50-річчя Папа Пій ХІІ. А Павло VI з нагоди її 80-річчя написав окрему енцикліку, в якій вказував на те, що послання Rerum Novarum й надалі надихає діяльність, яка сприяє справедливості у Церкві та сучасному світі, будучи також незаперечним свідченням турботи та уваги Церкви до світу праці.
«Голос Лева ХІІІ відважно пролунав на захист утиснених, бідних, впокорених, тих, хто зазнавав зловживань, і не був нічим іншим, як відлунням голосу Бога, Який оголосив блаженними бідних та спраглих справедливості». За словами Йоана Павла ІІ, Церква має не лише право, але й обов’язок висловлюватись стосовно цих питань. «Тим, що усправедливлює втручання Церкви та її Верховного Пастиря в соціальні питання, завжди є місія, отримана від Христа, спасати людину у її цілісній гідності».
«Покликанням Церкви є на кожному місці бути вірною опікункою людської гідності, матір’ю пригноблених та відкинених, бути Церквою убогих та найслабших. Вона прагне жити істиною, вміщеною у Євангельських блаженствах, а передовсім – у першому: «Блаженні вбогі духом», вона хоче її навчати, як це робив її Божественний Засновник».
Під час зустрічі з робітниками в бразилійському місті Сан-Паоло, блаженний Йоан Павло ІІ зазначав, що коли Церква звіщає Євангеліє, то, не залишаючи свого основного обов’язку, яким є євангелізувати, вона також намагається добитися того, щоб усі аспекти соціального життя, в яких проявляється несправедливість, зазнали перемін в напрямку справедливості. «Церква усвідомлює це своє велике завдання, – читаємо у катехизі Йоана Павла ІІ, приготованій на загальну аудієнцію 13 травня 1981 року, – і саме тому вона ввіходить в історію народів, їхні інституції, культуру, проблеми та потреби. Вона бажає бути солідарною зі своїми дітьми та всім людством, поділяючи труднощі та тривоги та вчиняючи своїми законні вимоги тих, які страждають чи є жертвами несправедливості. Зміцнена вічними словами Євангелія, вона викриває усе те, що ображає людину в її гідності «Божого образу», та в її фундаментальних, загальних, непорушних та невід’ємних правах, те все, що стоїть на перешкоді зростанню згідно з Божим планом. Це все є частиною її пророчого служіння».
Як пригадує Йоан Павло ІІ, саме на основі згаданої енцикліки Папи Лева ХІІІ наступні Римські Архиєреї при різних нагодах звертали увагу на право та обов’язок Церкви давати етичні вказівки у таких сферах, як суспільно-економічна, а Другий Ватиканський Собор навчає, що «завданням всієї Церкви є допомогти людям ставати здатними добре будувати ввесь світський порядок та спрямовувати його до Бога через Христа» (Apostolicam Actuositatem, 7).
«Таким чином, – зазначає Йоан Павло ІІ, – випливає перше велике повчання з відзначення цього дев’ятьдесятиріччя: тобто наново підтвердити право та компетентність Церкви «безперешкодно здійснювати свою місію між людьми та давати свою моральну оцінку також і щодо речей, які стосуються політичного порядку, коли цього вимагають фундаментальні права людини та спасіння душ» (Gaudium et Spes, 76). Це означає допомагати місцевим Церквам, священикам, чернецтву та мирянам дедалі більше усвідомлювати право та обов’язок докладати зусилля для добра кожної людини та в кожному моменті бути захисниками та будівничими справжньої справедливості у світі».
За матеріалами: Радіо Ватикан
Радіо Ватикан
|
