П`ятниця, 29.03.2024, 12:25


Вітаю Вас Гість | RSS
[ Головна ] [ ] [ Реєстрація ] [ Вхід ]


Меню сайту


Настоятель Римо-католицької парафії св. Валентина в м.Калуш

Оголошення



   Святий
       Іван Павло II,
 Кароль Юзеф Войтила (1920–2005)
— 264 Папа Римський.

Останні слова Івана
Павла ІІ.:

" Не бійтеся!
Це час сприятливий, час надії та відваги".
 "Дозвольте мені вирушити до дому батька".




Шановні відвідувачі,просимо реєструватися на сайті.
Зареєстровані користувачі мають доступ до всіх сторінок сайту.
УВАГА!!!
"Радіо Марія" можна слухати на сторінці "Радіо Ватикан"



Міні-чат
200



Головна » 2012 » Липень » 29 » «Невислухані» молитви
13:45
«Невислухані» молитви


 На католицьких сайтах і порталах, серед інших записів, зустрічаються питання про сенс молитви. «Я дуже клопоталася про релігійне виховання моїх синів, а коли вони виросли, то перестали ходити до церкви, хоч раніше були міністрантами. Мій брат – свідок Єгови. Який сенс просити Бога про їхнє повернення до Церкви, якщо Він сам дав їм свободу волі? Яка користь від моїх зусиль, постів, молитов? Бог вірний – Він своєї волі не змінить. Що мені робити?!» – пише Анна. Як же часто Бог не чує наших молитов, – повторюють розчаровані віруючі…

Не будь Брюсом Всемогутнім
В Євангелії від Луки Ісус розповідає притчу про те, що треба «молитись завжди й не падати духом» (див. Лк 18, 1-7). У Нагірній проповіді запевнення звучить ще переконливіше: просіть, і дасться вам (див. Мт 7,7). Водночас ми з власного досвіду знаємо, що Бог, здається, не тільки не поспішає нас вислуховувати, а й не дає нам те, про що просимо. Той самий досвід, і в більш драматичній формі, знаходимо в Псалмі 22 (21) – «Боже мій, чому мене покинув».

Тут варто згадати про жартівливе, але не позбавлене сенсу послання фільму «Брюс Всемогутній». Головний герой, посварившись із Богом через купу життєвих неприємностей, дістає від Нього всемогутність і швидко переконується, що бути всемогутнім – не так просто. Починаючи виконувати всі прохання людей, Брюс доводить усе до неймовірного хаосу.

У наших претензіях до Бога, що Він не завжди робить так, як ми про те молимося, інколи появляється переконання, що ми краще розпорядилися б цим світом. У крайніх варіантах це призводило до найбільших злочинів в історії: такі люди, як Сталін, Ленін, Мао Цзедун, Пол Пот насправді вважали себе розумнішими за Бога і здатними створити новий, кращий світ.

Біблія закликає нас просити, але й застерігає, нагадуючи: «Думки бо Мої – не ваші думки, і дороги ваші – не Мої дороги, – слово Господнє» (Іс 55,8). Тому нам не варто чекати, що як ми щиро помолимося, то все буде так, як ми хочемо, а Бог зробить наші плани своїми. Молитва – не заклинання, не магічна формула, яка зобов’язана викликати необхідну дію. Це перебування у присутності Бога, товаришування Йому з надією, що Бог усе передбачить, догляне і збереже моє – наше – життя. Бог – не «слюсар», якого можна викликати, аби виправити світ відповідно до наших потреб.

Не отримуєте, бо погано молитеся
Багато хто взагалі не молиться, але є й ті, хто молиться погано. Про це найкраще сказав апостол Яків: просите й не отримуєте, бо просите на зле, щоби розтратити на ваші жадання (пор. Як 4,2-3). Тобто погана молитва – та, що зосереджена на власних прагненнях. Це, знову ж таки, прояв магічного типу мислення, за якого людина, усвідомлюючи свою обмеженість, шукає підтримки у «вищих сил», до яких ставиться меркантильно й інструментально. Язичники думали, як би вмилостивити або «підкупити» бога. Жертва Христа – це не спроба «підкупу» Всевишнього, а зміцнення особистих, будованих на вірі та довірі, стосунків із Богом. Хто сприймає молитву як язичницько-магічний ритуал, легко відходить від віри і перестає молитися: «баш на баш» не спрацював, Він мені нічого, то й я Йому нічого.

Магічному світосприйняттю християнська духовність протиставляє молитву як пошук волі Бога. Апостол Йоан залишив нам важливу фразу: «Коли просимо щось, згідне з Його волею, Він вислуховує нас» (1 Йн 5,14). Людина звертається до Бога в конкретній ситуації, виливаючи перед Ним свої певні побоювання, і вона повинна так робити. Але водночас її молитва має бути відкрита на різні варіанти розвитку подій. Ісус молився: «Отче, коли Ти хочеш, віддали від Мене цю чашу, тільки хай не Моя, а Твоя буде воля!» (Лк 22,42) І це – суть християнської молитви. Буває так, що ми молимося «про всяк випадок», але, по суті, не маємо віри. На це Господь також вказував: вірте, коли молитеся, і дасться вам (пор. Мк 11,24). Зціленим Він казав, що то їхня віра їх зцілила! А в Назареті не міг звершити багатьох чудес через невіру мешканців…

Істинна віра «переставляє гори», але це переставляння інколи полягає в тому, що нам дається сила і розуміння прийняти те, що маємо, коли справи йдуть не так, як ми б того хотіли. Зріла віра знає, що Бог чує нашу молитву, просто інколи – по-своєму.

Таємниця молитви – таємниця страждання
Не гадайте, що як Бог вислуховує молитви «по-своєму», то з цим усе ясно, і можна більше ні про що не думати. Ми маємо право запитувати, чому щирі й правильні молитви залишаються без відповіді. Адже остаточна відповідь на питання про невислухані молитви – це питання про сенс страждань, особливо страждань неповинних людей.

Хоч би як ми до нього ставилися і хоч би що робили, а страждання залишається загадкою. І, як показує книга Йова, не варту мудрувати, силкуючись витлумачити значення кожного нещастя. Йов не погоджується з простими відповідями своїх друзів, він знає: найрозумніше – це попри все уповати на Бога. У житті стається так, що одних людей нещастя приводить в обійми Бога, а інших – у пастку безвихідності. Але проблема, певно, не в самому стражданні, а в ставленні людини до Бога. Який сенс замикати самого себе у клітці безнадії, відчаю та гніву на Нього?

Карл Ранер SJ зауважив, що страждання, про віддалення якого від нас ми просили, але Бог нас не вислухав, це за своєю суттю аргумент на користь віри: «Хіба ми не праві, завжди тримаючись світла, нехай і слабкого, а не пітьми; тримаючись благословення, а не бездонної пащі буття… А якби я відступив перед таким аргументом [страждання безвинних], то на що б я тоді проміняв християнство? На пустку, відчай і смерть». Співвідносячи ці слова з молитвою, можна сказати: хіба ми не праві, вірячи, що невислухані молитви одного дня, несподіваним для нас чином, будуть почуті, і все буде так, як має бути?

Даріуш Ковальчик SJ
Джерело: CREDO


"КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"
Переглядів: 506 | Додав: Крок69 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук




Форма входу


Календар
«  Липень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Архів записів

Друзі сайту






























Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2024      Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz