Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ІІІ тижня Великого Посту
«Будеш любити Господа, Бога твого». Нашим життям є любов до Бога і єднання з Ним. Коли любимо Бога, то завдяки Його благодаті стаємо тим, чим Бог є за своєю суттю. Любов до Нього є дорогою до нашої досконалості. Людина стає тим, що вона любить,а закохані так часто подібні одне до одного. Божа любов до мене зробила так, що Син Божий став людиною; моя любов до нього чинить мене богом. Любити означає прославляти, шанувати і служити. Прославлення є радістю від того, що добре тому, кого ми любимо. Повага — це ухвалювання таких життєвих рішень, які не дозволять втратити Бога. Служіння є готовністю віддати у Його розпорядження все, що маю, що роблю і ким я є. Чим є любов — вчимося від самого Господа, котрий радів із нашого добра більше, ніж зі свого, цінував нас більше від себе і за нас віддав своє життя. Бог є тим, кого належить любити, тому що Він є любов. Якщо любов є метою нашого сотворення, то нашим гріхом (поразкою) є нездатність любити.
«Будеш любити ближнього твого, як себе самого». Ближнього не належить любити любов’ю абсолютною. Маємо любити ближнього, як себе самого, як того, хто реалізує себе, кохаючи Бога. Люблю ближнього насправді тоді, коли допомагаю йому ставати собою і осягати мету, задля якої він створений, а саме — щоб любив Бога понад усе. Тому любов, яка поневолює себе і ближнього, не є справжньою. Така любов убиває, тоді як справжня любов визволяє і дає життя.
|