Роздуми над Словом Божим на четвер ІІ Великоднього тижня

«Хто з висоти приходить, той над усіма. Хто з землі, той земний, той і говорить по-земному. … Кого Бог послав, той вимовляє слова Божі, бо не мірою дає Йому Бог духа».

Цими словами Йоан хотів засвідчити, що Ісус — не просто «один із видатних людей» чи одним із пророків, як багато хто вважав. Христос — понад усім. І це «понад» вказує на Його Божественність.

Не лише за часів Йоана Хрестителя, але й сьогодні багато хто вважає Ісуса «одним із». У світі дедалі більше поширюється, з одного боку, зацікавлення духовністю, а з іншого — духовний релятивізм («усе відносно»). Часто можна зустріти вислів: «Неважливо, в якого бога вірити, аби лиш ти вірив і діяв по совісті». Тому деякі люди ставлять поруч Ісуса, Магомета, Будду та інших, а відверте проголошення Христа вважають пропагандою й насильницьким насаджуванням чиєїсь віри. Прикро, що такі думки можна зустріти й у віруючих людей, які ходять до Церкви Христової та приступають до Його Таїнств. У них, можливо, ці думки звучать дещо по-іншому, зміст же їхній залишається тим самим: «Навіщо мені комусь розповідати про Ісуса? Навіщо євангелізувати? Кожен хай собі вірить як хоче, аби лиш був доброю людиною».

Проте сьогодні Йоан говорить дуже критично: «Хто вірує в Сина — живе життям вічним. Хто не вірує, той життя не побачить, — гнів же Божий над таким перебуває». Важка ця мова. Хто може її слухати? Та має вона в собі істину: ніхто інший не полюбив мене аж до смерті, ніхто інший не помер за мій гріх, як тільки Господь Ісус Христос.

Джерело: CREDO