Роздуми над Словом Божим на четвер І звичайного тижня
Перед нами — друге чудо Ісуса після визволення від нечистого духа: зцілення прокаженого. Одержимий не мав видимих знаків своєї недуги, а прокажений — так. Він не може ввійти до міста, до синагоги, не повинен зустрічатися з іншими — здоровими — людьми, бо може їх заразити. Проказа — це зовнішній прояв внутрішнього зітління, як вважала більшість. Проказа — це невиліковно, це назавжди, це вирок. І лише Бог може змінити ситуацію, як показує історія Старого Завіту.
Невиліковний приходить до Ісуса: «Якщо хочеш, можеш мене очистити». Цікаво, він не каже «зцілити, дати здоров’я», а власне «очистити», що має духовний вимір, не суто фізичний.
Ісус відгукується на прохання. Він хоче, Він бажає блага цього незнайомого, засудженого на довгу самотню смерть. Ісус проявляє бажання Бога бути з цими відкинутими, бо то не Бог їх відкинув…
Ісус торкається — цей жест надзвичайно промовистий. Кожен, хто торкається нечистої людини, стає нечистим. Ісус потім зцілюватиме на відстані. Але тут Він хоче торкнутися, хоча й стає нечистим за Законом. Божий Син стає нечистим заради блага відкинутої людини! Парадокс, який показує, наскільки сильним є бажання Бога допомогти, здавалось би, безнадійно втраченим — фізично й духовно — людям. Тобто тобі, йому… мені.
Господи Ісусе, здатний лікувати всі хвороби душі й тіла, приходжу до Тебе зі своїми проказами, які не можу вилікувати. Дякую за Твоє бажання зцілити мене, що Ти й зробив через страждання, смерть і воскресіння. Знаю, що Ти можеш і хочеш зцілення кожної людини. Доторкнись мене, очисти мою душу, зціли до глибин душі.
Молитва дня з псалму: «Встань, чому спиш, Господи? Підіймись, не відкинь назавжди!»
|
