«Ми вже 30 років живемо в часи милосердя», - сказав Папа Франциск на аудієнції до священиків Рима. Папа довго розважав про милосердя і про те, наскільки воно допомагає людям.

27 квітня Церква відзначатиме свято Божого Милосердя. Пропонуємо вам розважання на цю тему від Папи Франциска.
«…Задумаємося разом про те, наскільки милосердя допомагає людям. Ми всі потребуємо його. Ми повинні проявляти більше милосердя до нашої пастви, до віруючих», - сказав єпископ Рима. Зібрання проходило в аудиторії Павла VI в присутності Генерального вікарія Рима кардинала Агостіно Валліні.

«Для всієї Церкви настав час милосердя, - сказав Папа Франциск. – Це розумів блаженний Йоан Павло ІІ. Він беатифікував монахиню Фаустину Ковальську, зарахував її до лику святих і ввів свято Божого Милосердя. Так, він і йшов вперед у цьому напрямку. Ми вже 30 років живемо в часи милосердя».

«Сьогодні ми дуже швидко про це забуваємо, - продовжив Папа, який переплітав розмову з читанням підготовленого тексту, що знаходився у нього під рукою. - Частково цього не можна уникнути, але великий зміст, великі прозріння, залишені вірянам, забувати не можна. Слід пам’ятати про Божественне милосердя, яке послане нам зверху. Ми, слуги Церкви, повинні говорити про це в проповідях, прагнути примирення і милосердя».

Потім Папа пожартував: «Що значить для священиків милосердя? Я нагадую, що деякі з вас мені телефонували і писали листи, запитуючи, чому я гніваюся на священиків. Говорили, що я караю священиків. Тут я нікого не хочу карати. Я згадав про одного доброго священика із Буенос-Айреса. Багато людей хотіли в нього сповідатися. Одного разу він прийшов до мене  за порадою, кажучи, що він забагато прощає. Ми з ним заговорили про милосердя, і він сказав, що, коли починає сумніватися в своїй правоті, він іде до каплиці. Я відповів, що його провина в тому, що він подав мені приклад!»

«У священика повинно бути серце, яке здатне до замилування, - сказав Берґольо. – «Лабораторні», дуже правильні священики-аскети не допомагають Церкві! Сьогоднішню Церкву можна порівняти з  польовим госпіталем, вона повинна лікувати рани, стільки ран. Є безліч людей з матеріальними й іншими проблемами, були скандали в Церкві. Страждаюча людина потребує милосердя, а не аналізу і жорсткого відношення. Можливо, деякі ригористи здаються святими, але подумайте про Пелагію і потім поговоримо…»
Берґольо порадив священикам навчитися «пастирському співстражданню», щоб уміти страждати з людьми і за них. Папа навів ряд прикладів для пояснення своєї думки, запитуючи: «Багато хто з нас плаче, коли страждають діти, коли помирає родина, коли люди не знаходять своєї дороги? Ви боретеся з Богом за свій народ, як боровся Авраам, як боровся Мойсей, коли розгніваний Господь хотів знищити його людей, пообіцявши Мойсею, що він очолить інший народ? Мойсей відмовився, сказав, що якщо Господь знищить його народ, то і він хоче бути знищеним. А ми готові боротися за свій народ?»

Потім Папа запитав: «Як ви закінчуєте свій день? З Господом чи з телевізором?» Це розвеселило деяких священиків. Ще Папа запитав, як служителі відносяться до дітей, до людей похилого віку, до хворих, чи вміють їх приголубити чи соромляться своїх почуттів. Наприкінці розмови Папа навів приклад милосердних священиків: Якщо ви добре подумаєте, то виявиться, що ви знайомі з багатьма з них, тому що італійські священики – дуже хороші. Я вважаю, що Італія все ще сильна не стільки завдяки єпископам, скільки завдяки парафіяльним священикам. Це істинна правда, а не капля бальзаму, щоб вас утішити».

Vatican Insider