Роздуми над Словом Божим на VI Великодню неділю, рік А

Діяння Апостолів розповідають про євангелізацію Самарії: «А народ однодушно уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його і бачивши ті значи, що він чинив, бо з багатьох виходили нечисті духи що в них були, кричали голосом великим, і сила паралітиків і кривих видужувала» (Діян 8, 6‑7). Апостол Филип не тільки говорить самарянам про Христа: він немовби об’являє їм Його у чудах, вчинених у Його ім’я. Апостоли Петро і Йоан приходять до охрещених в ім’я Господа Ісуса і моляться над ними, аби ті могли отримати Святого Духа: «Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа» (Діян 8, 17).

Святий Петро стверджує: «Ліпше бо, — коли вже така воля Божа, — страждати, робивши добро, ніж зло творивши» (1 Пт 3, 17). Важливо безкомпромісно і безкорисливо творити добро: навіть серед страждань. Фразу «Бо й Христос, щоби привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші: праведний за неправедних, умертвлений тілом, але оживлений у дусі» (1 Пт 3, 18) можна зрозуміти як «убитий людиною, але оживлений Богом».

У сьогоднішньому Євангелії, що записане св. Йоаном, Ісус обіцяє нам Духа Істини, якого грецькою мовою називає Parakletos, тобто Захисник, Помічник, можливим є також переклад «Утішитель». Ісус сам є Правдою (пор. Йн 14, 6), а Його Дух є Духом Правди. Святий Дух захищає нас від духа брехні (пор. Йн 8, 44) саме силою Правди, яка нас визволяє (пор. Йн 8, 32) і освячує (пор. Йн 17, 17).