Роздуми над Словом Божим свято Свв. Кирила і Мефодія

І в яке тільки місто ввійдете, і де приймуть вас, їжте те, що покладуть вам; оздоровляйте недужих, які там є, кажіть їм: «Наблизилося до вас Боже Царство!»

Ісус відправляв своїх учнів до тих місць, куди сам збирався іти. Важливо, що Його учні не ходили де попало за своєю волею, а були передвісниками Ісуса, який хоче з’явитися в цьому місці. Чи місця, в яких ми сьогодні ходимо, є тими, де хоче перебувати Христос, куди Він зараз прямує? Якщо це так, то нам слід уважніше придивлятися до людей, яких зустрічаємо, та прислухатися до їхніх слів, бо вони можуть виявитися з числа тих 72 учнів…

Ісус каже, що жниво велике, а робітників мало. Цікаво, а хто посадив стільки пшениці, що вже бракує людей, щоби її зібрати? У притчі про сіяча ми зустрічаємося з Богом — марнотратним сіячем, який сіє всюди: і на дорогу, і на кам’янистий ґрунт.

Нам завжди характерне мислення дефіциту: комусь чогось не вистачить. Але цим образом Ісус показує Божий світ, повноти благодаті.

Бог оперує не дефіцитами, а надлишком.

Коли Ісус говорить своїм учням, що посилає їх як овець серед вовків, Він тим самим каже, що посилає їх на вірну смерть. Він говорить, що у них немає жодного шансу вижити. Хто з нас пробував до загону з вовками запустити вівцю? Що би з цього вийшло… Напевно, коли Ісус вимовив це порівняння, воно викликало неабиякі сумніви учнів у бажанні піти цією дорогою. Страх, розгубленість… Але — дивна річ: усі вони повернулися живими, і навіть у дуже піднесеному стані духа. Невже овець міг би надихнути досвід подорожі до вовків? Пригадується пророцтво Ісаї, де він описує ідилію, коли хижий лев буде пастися з биком, вівця з вовком, а дитина простягатиме руку в нору змія. Це образ досконалості Божого Царства, де не буде вже хижака і жертви. Можливо, досвід проповідування Царства Божого — це водночас часточка досвіду самого Царства; а можливо, цим образом Ісус хотів показати, яка міцна Божа рука над Його учнями. В цьому контексті згадується пророк Даниїл, який неушкодженим пробув у рові з левами.

Між усіма різними коментарями на це Євангеліє намагаюся знаходити менш коментовані фрагменти тексту, і зокрема хочу торкнутися завершення цього уривку, де Ісус вчить своїх учнів сповіщати про наближення Божого Царства. Дуже часто ми підсвідомо змальовуємо своє духовне життя як шлях зусиль і вдосконалень, але в цьому разі Ісус представляє нам процес у зворотному напрямку. Не я наблизився до Божого Царства — Боже Царство наблизилося до мене. Не я зробив ті чи ті зусилля — Бог став ближче до мене. Тож бажаю всім, хто застиг у моменті напруження сил для чергового кроку в напрямку Божого Царства, не проґавити моменту, коли сам Ісус проходить поруч.