Роздуми над Словом Божим на п'ятницю у Великодній октаві
Третє явлення Воскреслого Господа своїм учням, останнє в Євангелії від Йоана. Без зайвих ефектів, дуже спокійне і таке звичайне.
Апостоли повертаються до Галілеї, де кожен закуток, мабуть, нагадував їм, що ще так недавно вони тут ходили з Ісусом… Вони навіть повертаються до вилову риби, до тієї праці, якою жили до зустрічі з Ісусом. Але це повернення в минуле є безплідним: вони нічого не зловили. Ніч, марна праця, Ісуса більше нема. І тоді, о ранковій порі, коли сходить сонце, з’являється Незнайомець і просить ще раз закинути сіті. Вони слухаються, і результат перевершує всі сподівання. Лише тоді розпізнають: «Це Господь!»
Після кожної ночі настає поранок. Навіть на хресті час темряви був обмеженим. Є Сонце, що сходить серед темряви й марних, безплідних зусиль. Об’являється так звичайно й укрито, приходить, щоб дати своїм учням сніданок і скерувати знову на той самий шлях, на який їх покликав кілька років тому: бути рибалками людей, а не риб. Навіть якщо до цього вони не були найкращими учнями, Симон Петро також.
Воскреслий Господи, котрий завжди приходиш після ночі, щоби зміцнити своїх учнів і вивести на правильну дорогу життя! Поклади край всім духовним морокам, які можуть виснажувати душі Твоїх учнів. Дай нашим зусиллям Твоє благословення, щоб вони приносили плід. Навчи розпізнавати Тебе у простих речах щоденного життя.
|