Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ІІІ Великоднього тижня
Господь Бог завжди дарує нам те, що більше і краще від того, що ми маємо або на що сподіваємося. Юдеї за часів Ісуса не сподівалися, що Бог може дати їм у поживу Тіло Сина Божого. Вони не розуміли пророцтв, які готували їх до прийняття цієї істини. Вони затримувалися на приписах Закону, що забороняли приносити людей у жертву і споживати людське тіло та будь-яку кров. Не розуміли, що також і ці приписи допомагають нам усвідомити, який до нас добрий наш Бог, Котрий забороняє приносити людей у жертву, а сам склав у жертву за наші гріхи свого Сина. Той самий, який забороняє нам сягати по людське тіло і їсти їжу з кров’ю, сам добровільно даючи нам власні Тіло і Кров. Цей Божий дар має у собі життя вічне, бо Тіло і Кров, які ми споживаємо, вже пожертвувані на вівтарі Хреста і пронизані міццю Божества у воскресінні.
Син Божий, який став Сином Людським, досконало поєднав у собі Бога і людину. Але того ще було замало, що божество і людяність у Ньому були з’єднані. Його Тіло і Кров стали поживою, яку ми можемо прийняти і через це стати Його Тілом, походити з Його Крові.
Наука Христа про Його Тіло і Кров як поживу для нас була причиною суперечок поміж юдеями, тобто одні з них розуміли і приймали вчення Господа, а інші ні. Це стало причиною поділів у народі Ізраїля. Розійшлися шляхи юдейської Синагоги і Церкви, яка на початку складалася майже виключно з навернених євреїв. Але, як навчає нас св. Павло, про чиє навернення чуємо сьогодні у першому читанні, невіра частини народу Ізраїльського стала причиною, що Церква прийняла поган. Церква бо є живим Тілом Христа, яке має міць приймати нових членів завдяки дарам Хрещення і Євхаристії.
Сам св. Павло пізнав уже на початку, під Дамаском, ту істину, що Церква є Тілом Христа. Павло переслідував християн, а Христос сказав йому, що він переслідував Його, Месію Ізраїля. У кожному християнині живе Христос.
Але знову, початкова невіра Павла і переслідування Церкви привели до навернення того, хто став Апостолом Народів. Усі події світу відбуваються за сценарієм Святого Духа, а не людей. І особливо болісні події, ворожість, людські жертви, поділи у народі є нагодою для виявлення сили Божого життя в нас.
Існує тільки одна умова: ми, християни, якщо хочемо, щоби в нас діяв Бог. Маємо діяти так, як Ананія із сьогоднішнього першого читання. Він зрозумів, що має перестати боятися своїх переслідувачів, має піти до одного з них, найбільш небезпечного, і звернутися до нього з такими словами: «Савле, брате!» Християнин має зректися страху та ненависті, і в кожній людині без винятку бачити того,хто може стати його братом у Єдиному Тілі Христа.
