Роздуми над Словом Божим на четвер XXI Звичайного тижня, рік І

«Прийде пан того раба в день, у який не сподівається, і в годину, якої не знає; розітне його навпіл».

Буває час, коли роблю те, чого не хочу, або роблю те, що не має сенсу, і розумію, що так відбувається, але таки роблю це. Простий приклад: марнування часу в інтернеті. Ніби я розтятий навпіл. Чому так діється зі мною?

Коли поглянути, що говорили Отці Церкви та Отці Пустині, то відповідь проста. Я розтятий навпіл через пристрасть. Чим є пристрасть? Ніл Сорський пристрастю називає «таку схильність і таку дію, які довгий час гніздяться в душі, а через звичку перетворюються немовби в сутність її. Людина входить у цей стан довільно і самовільно; і тоді помисел, зміцнившись від частого до нього звернення та перебування, зігрітий і вихований в серці, перетворюється на звичку, невпинно підбурює та хвилює людину пристрасними навіюваннями, що демонами вкладені. Це відбувається, коли демон дуже часто представляє людині яку-небудь річ або особу, і це живить пристрасть, і запалює її до (виняткового) люблення їх; або відбувається так, що мимохіть людина подумки поневолюється ними. Причиною цього буває, через нехтування і призволення, довготривале заняття предметом».

Якщо я пильную себе від поганої пристрасті то я подібний до господаря «який знає, у яку сторожу приходить злодій», і не даю «підкопати свого дому». Також якщо я себе пильную від поганої пристрасті, то я тоді «вірний і мудрий раб, якого поставить пан над своєю челяддю» (челядь це можуть бути мої почуття). «Щасливий той раб, якого пан, коли прийде, знайде, що він так робить». Так, справді, я тоді щасливий і не поділений у собі, бо пристрасть уже не ділить мене і не четвертує.

Джерело: CREDO