16 липня (довільний спомин)

«Нераціональність» Церкви, яку їй нерідко закидають ті, хто ніяк не второпає містичної складової Тіла Христового – від матеріалістів до різного роду «дієвих» християн, – становить її таємницю. Але, дивним чином, це Божа таємниця, яка продовжує тримати церковний «корабель» на плаву, попри різні бурі.

Спомин (у кармелітів і кармеліток – урочистість) Пресвятої Діви Кармельської пов’язаний з орденом Братів Діви Марії з гори Кармель. Ці споглядальні монахи жили у Святій Землі, там, де пророк Ілля зустрівся з подихом Божим, і вважали його своїм духовним засновником, а Матір Божу назвали своєю сестрою. Коли Святу Землю захопили мусульмани – як воєнізована релігія, вони оцінювали медитаційну молитву не вище, ніж це роблять матеріалісти, – кармеліти стали перебиратися в Європу. Де їх, на подив, не так уже й радо сприймали. ХІІ століття не стало для кармелітів щасливим знайденням нової домівки, орден мав усі шанси припинити своє існування. Проте Апостольський Престол чомусь продовжував підтримувати засновування споглядальних кармелітських монастирів…

Поворотним моментом стало знане багатьом об’явлення Богородиці св.Саймону Скотту, в Англії, у ніч з 15 на 16 липня 1251 року. Марія дала йому коричневий плащ – «шату ордену», скапулярій, як знак того, що визнає кармелітів своїми братами, та обітницю (знак) спасіння, завіт миру і вічного зобов’язання щодо всіх, хто носитиме кармелітський скапулярій. До цього об’явлення (як це часто в ділах Божих) додано певні обітниці: хто носитиме скапулярій побожно, той не загине смертю вічною, та інші; в тому числі – славнозвісний «суботній привілей». Марія обіцяла, що хто з побожністю прийме скапулярій, гідно його носитиме і помре в ньому, того Вона сама виведе з чистилища першої ж суботи по його смерті.

Багато Пап підтверджували відповідними постановами Церкви привілеї та відпусти, пов’язані з ушануванням Богородиці Кармельської та Її скапулярію. Постало чимало храмів, ікон, статуй Богородиці Святого Скапулярію; для нас найважливіший – у Бердичеві, де нещодавно відбулося присвячення України Богородиці. Скапулярієва побожність в Україні широко знана; на завершення бердичівського паломництва рік за роком усе нові віруючі приймають цю святу шату Богородиці.

Участь у Братстві святого Скапулярію відрізняється від участі в інших католицьких рухах та об’єднаннях. З одного боку, це «дуже католицька», тобто централізована і впорядкована практика: приймають скапулярій завжди тільки з рук уповноваженого священика, це не медальйончик, який можна радо купити і носити – або не носити, коли з’явився новий. Скапулярій близький до таїнств Церкви в його теологічному розумінні: це видимий знак невидимої благодаті. Знаком скапулярію (вовняного або у вигляді медальйона) виражається те, що віруючий віддає себе під особливу опіку Божої Матері; до обов’язків членів Братства святого Скапулярію належить щоденна марійна молитва, участь у марійних богослужіннях, прославлення Діви всім своїм життям тощо.

З іншого ж боку, це Братство не об’єднує своїх членів жодним конкретним Уставом, не прив’язане ні до якого конкретного місця, не провадить регулярних зустрічей, не має членських внесків і не заважає вступати в ті інститути, ордени або конгрегації, де вимагається складення обітниць. Можна бути мирянином і носити скапулярій, дієцезіальним або орденським священиком і носити скапулярій… Універсальність скапулярію дозволяє йому «пронизувати» всю структуру Церкви, нічого не порушуючи. Навіть Йоан Павло ІІ носив кармелітський скапулярій, і це йому анітрохи не завадило бути Папою; натомість якби він належав до якогось ордену, то мав би задля папських обов’язків відступитися від орденського служіння.

Тому що головне – наше життя в усвідомленні опіки Богородиці над нашим життям, і наша вдячність Їй, яку складаємо, намагаючись жити гідно цієї небесної шати.

Джерело: CREDO