Роздуми над Словом Божим на суботу IІІ Великоднього тижня

Христос був таким смиренним, аж допускав можливість, що Його вчення не буде сприйняте. Навчаючи, Він не шукав нічого для себе: ні популярності ані користі, чи зовнішніх, людських ефектів. Саме ці речі Христос називав «тілом» і визначив їх одним реченням: «Тіло не допомагає ні в чому» (Йн 6, 63).

Це не означало, що Христос був байдужий до учнів. Але Він знав: найважливіше, що Він може їм дати, це Дух Святий, якого вони можуть прийняти тільки у серце, у глибину свого духа. Дух Божий може оселитися тільки в людському дусі. Саме для цього Бог створив наш дух, щоб ми були спроможні прийняти Святого Духа. Коли через віру і любов ми приймаємо Божого Духа у наш дух, стається те, що Христос визначив як «Дух оживлює» (Йн 6, 63). З’єднання нашого духа з Духом Божим стає джерелом життя в нас.

Саме тому Христос шукав таких учнів, які приймуть Його вчення добрим, щирим серцем. Таких, хто не змінюватиме потім своїх поглядів, залежно від поточної вгоди. Таких, хто піде за правдою тільки тому, що вона правда. Які довірятимуть Йому навіть тоді, коли не знатимуть майбутнього, що люди з ними зроблять.

Такі учні подібні до Апостолів, і так як св. Петро приноситимуть іншим зцілення духа і тіла, а інколи навіть воскрешатимуть померлих, як про це пишуть Діяння Апостолів. Бо ж кожна людина, яка носить у своєму дусі життя Духа Святого, стає джерелом життя також і для тих, із ким зустрічається.