Щойно він зрадив його тричі. На душі великий неспокій від скоєного. Ось, відкрились двері і з’явилась постать. Чоловік відчув на собі погляд. Так, це був Він.
І хоч яке палке було бажання, все ж не зміг поглянути на нього. Все через страх перед докором за гріхи. Але невидима сила підвела очі грішника. Погляди зустрілись.
Обоє знали, що учитель перестав бути учителем, а учень зрікся бути учнем. Тепер одна людина дивилась в очі іншої людини. Обоє шукали підтримки…
Дивним було те, що замість докору та гніву грішник відчув слова: "Я люблю тебе. Повір, я люблю тебе!”
і заплакав гірко …
|
