У теперішньому християнстві доволі часто можна почути про «Христа», який без будь-якої умови всіх прощає, нікого не засуджує, всіх оправдовує, який є супертолерантний, суперполіткоректний, інклюзивний у своєму підході до всіх, нікого не виключає із Свойого Царства.

Насправді такий христос є ніким не іншим як тільки антихристом, оскільки такий христос немає нічого спільного з Ісусом з Назарету, Месією Ізраїля, Спасителем світу, Єдинородним Сином Божим. А біблійне слово антихрист, означає в першу чергу «замість Христа».

Проповідники такого христа, тобто антихриста, п’ялять на себе костюм проповідників Божої любові, хоча нічого спільного з Божою любов’ю у їхній проповіді й поведінці нема.

За проповіддю такого «христа» ховається не більше не менше, як прагнення подобатись цьому світу, бути популярним, мовчати на гріх (спроваджуючи тим самим людей до пекла), щоб не входити в конфлікт з пануючими ідеологіями. Це не що інше, як лицемірне приховування власного духовного лінивства й егоцентризму.

Ці християни, насправді є лицемірами, які заради спокійного життя і популярності продали Христа. Вони не тільки зреклися істинного Христа Євангелій, але й на Його місце підсунули фальшивку – антихриста, який віддаляє людей від Бога і Його Вічної Істини.

Ці проповідники антихриста, які як дим сатани увійшли в Церкву, легко виправдовують гомосексуальну поведінку, аборти, розлучення, моральний та релігійний релятивізм. А одночасно силкуються позбавити християнство його моральних вимог і звести його до солодко-нудкого аж до липкості безбожного псевдогуманізму.

Вони, облесні у проповіді всезагальної толеранції, впадають в неймовірний шал, коли стикаються з тими, хто прагне залишитись вірним християнській ортодоксії. Усяка згадка про те, що Досконала Любов є також і Досконалою Справедливістю, що Досконала Свобода є одночасно й Досконалою Відповідальністю, викликає у них лють не гіршу від припадків біснуватих при вигляді Хреста.

Вони, мов капризні, егоцентричні, розбещені діти, які хочуть Батька, Матір і Брата перетворити на прикриття для своїх забаганок. Проте, відкидають прояви правдивої любові і Батька, і Матері, і Брата.

Можна пробувати їх оправдовувати, але чи можна оправдати тих, хто, потураючи власній інтелектуальній чи моральній розбещеності, вивертає Вічну Істину, за отримання якої заплачено неймовірну ціну – Кров Сина Божого?!

Як християни маємо обов’язок протиставлятися таким лжехристиянам, твердо, аргументовано і в любові, пам’ятаючи істину, що і за них помер Ісус.

о. Орест-Дмитро Вільчинський